Зареченська Іванна
Ведуча і автор програми «Хто в домі хазяїн»
День народження святкую 30 жовтня. У світ мистецтва увійшла ще чотирирічним малюком – отримала роль у художньому фільмі «Юрчині світанки». В десять років акторську кар’єру продовжила у новій картині студії О.Довженко «Неспокійне літо». Відтоді остаточно вирішила, що акторкою бути не бажаю, і 1987 року вступила до Київського Державного інституту театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карого на факультет кіномистецтва, де отримала спеціальність кінознавець-сценарист. Навчаючись в інституті, вирішила також спробувати себе у режисерському амплуа, і пройшла стажування у відомого режисера В.Кісіна.
Міжнародний фестиваль «Молодість» став прекрасною нагодою розкрити режисерські та авторські таланти і водночас випробуванням. Експеримент виявився вдалим, і 1992 року молодого фахівця було зараховано на посаду редактора редакції кіномистецтва у Державний комітет телебачення і радіомовлення. Доречи, й досі зберігаю у власному архіві перепустку, де на корочці була помилка – слово «державний» написано з російською літерою «ы». Отож, телевізійна кар’єра розпочалася:
- автор, ведуча та редактор програми про кіномистецтво «Кінозустрічі»;
- автор та редактор циклу програм про історію України «Свідки»;
- редактор циклу про життя єврейського народу «Менора»;
- автор, редактор, а згодом і постійна ведуча першої телегри на українському телебаченні «Кінопроба»;
- автор і ведуча програми «Все про кіно».
Працювати ведучою було цікаво, тому одночасно з роботою на державному телебаченні брала участь у багатьох проектах на інших каналах, наприклад, у програмі «Офіс 220» про новинки офісної техніки, в аналітичних програмах ММЦ «Інтерньюз», на каналі УТ-3 спробувала себе у ролі ведучої програми про образотворче мистецтво «М-Арт». Саме тут вперше залучила власного кота Антона до процесу ведення передачі. Кіт вів себе дуже безвідповідально: нікого, окрім хазяйки, до себе не підпускав, і режисерові доводилося тримати мурчика у монтажних рукавичках.
Згодом Державний комітет став Державною Телерадіомовною Компанією, потім Національною телекомпанією України, змінилася і політика каналу. Розформували кіноредакцію, «кіна не стало». Але, на щастя, саме в той час на каналі стартував новий проект «Хто в домі хазяїн». І от вже впродовж десяти років отримую від роботи справжнє задоволення, адже спілкування з братами нашими меншими перетворило клопітку, а інколи і виснажливу працю на хобі. Навчилася входити у клітку до уссурійського тигра, щоб пригостити його курячим стегенцем, обіймаюся з вовком та ведмежатами, смикаю за хвіст лева. Феєрверк емоцій. Десять років в одній тематиці не викликає відрази, бо нудьгувати ніколи. Залюбки залучаю до роботи всіх своїх домашніх тварин: кота Антона, колі Бамбіно, тепер у програмі працює пес Танкер. Щоправда останній, як справжнє дитя віку суцільної комерціалізації, працює виключно за сир.
Цього року разом з групою святкуватиму десятиліття програми «Хто в домі хазяїн». І кожного дня впродовж цих років відчуваю, що роблю правильну справу. Сподіваюсь, мої глядачі згодні зі мною.
