Мар’ян Гаденко

Мар’ян Гаденко

Твори, Мар’яне, і творись – і в пісні знову повторись,
А друзів піснею єднай про Буковинський щедрий край,
Про дружби звірені вогні в твоїй гуцульській стороні.
Микола Сингаївський

Народився 15 вересня 1955 року в м. Сторожинці Чернівецької області у простій незаможній родині. Був п’ятою дитиною в сім’ї.

Свою долю пов’язав зі службою в міліції, пройшовши шлях від оперуповноваженого до заступника командувача Внутрішніх військ МВС України. Бачив себе офіцером "із чистими руками і гарячим серцем".

Закінчив Чернівецький державний університет. А до того було навчання в Сторожинецькій загальноосвітній школі № 1, музичній школі, Чернівецькому культурно-освітньому училищі, торговельному технікумі.

1986-го року в числі перших поїхав у Чорнобиль ліквідувати наслідки аварії. Після повернення додому тяжко захворів. Дев’ять днів був у комі, бачив той світ, але Бог не забрав до себе, а повернув на землю… піснетворцем. З роками став одним із популярних композиторів-піснярів.

Я щасливий з того, що пісні мої щодня звучать по радіо й телебаченню як у власному виконанні, так і у виконанні моїх друзів, серед яких – Дмитро Гнатюк, Василь Зінкевич, Михайло Поплавський, Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Віктор Шпортько, Фемій Мустафаєв, Віктор Павлік, Ніна Шестакова, Надія Крутова-Шестак, Любов та Віктор Анісімови, Орест Хома та Інесса Братущик, квартет "Гетьман", Ольга Добрянська та ін.

У моєму творчому доробку – понад 800 пісень. Більшість із них я написав на власні тексти, хоча на музику лягають і натхненні поезії улюблених авторів, таких, як Микола Сингаївський, Ганна Чубач, Степан Галябарда, Зоя Кучерява, Вадим Крищенко, Микола Луків, Олександр Мороз, Степан Пушик, Марія Матіос…

Намагаюся популяризувати українську пісню, дати крила для злету молодим виконавцям у рамках фестивалів та конкурсів, які сам заснував. Це Міжнародний пісенний фестиваль "Доля" (24 роки), Всеукраїнський фестиваль сучасного українського романсу "Осіннє рандеву" (15 років), Міжнародний пісенний проект "Прем’єра пісні" (15 років), Міжнародні дитячі телевізійні фестивалі "Пісенне джерело" та "Чорнобаївські зорепади", Відкритий всеукраїнський пісенно-поетичний фестиваль "Рідна мати моя" (6 років), Всеукраїнський телевізійний дитячий пісенний фестиваль-конкурс "Соловейко України" (5 років).

Часто гастролюю по Україні. Прагну донести українську пісню до найвіддаленішого села. За останні роки вдалося дати концерти більш як у 600 селах. Буває, виступаєш у такому собі старенькому будинку культури, підходить до тебе літня жінка й говорить, що за все її життя в це село вперше приїхав народний артист. У такі моменти особливо відчуваєш, яку радість несеш людям, котрі живуть щоденною нелегкою працею.

Разом із моєю творчою командою ми часто даємо концерти не тільки в різних регіонах нашої країни, а й у далеких світах, де, плекаючи рідну мову та культуру, живуть українці. На чужині збираємо у велике дружнє коло не лише вихідців з України, а й корінних жителів, єднаємо їхні серця українською піснею.

Моє життя, як у тій відомій пісні, вишите червоними і чорними нитками. 2007-го року трагічно загинув мій син Володимир Драпак-Гаденко. Він був журналістом, автором програми "Прем’єра пісні" на Національному радіо України, ведучим багатьох міжнародних та всеукраїнських теле- й радіо проектів. Та долати життєві труднощі, жити й творити на благо рідної України допомагає мені щира віра в Бога і моя родина – мій оберіг: дружина Ольга Володимирівна, донька Тетяна та її чоловік Михайло, внуки Єва-Валерія, Богдан і Мар’яна.

2000-го року мені надано звання "Народний артист України". Маю ще урядові й відомчі ордени та медалі за сумлінну працю та службу. Таких нагород 23, зокрема ордени "За заслуги" ІІІ та ІІ ступенів.

Доля… Всього чотири літери, а скільки в них загадкового… Саме Доля привела мене на UΛ:Перший у програму "Надвечір’я" незабутньої Тамари Щербатюк. Тому я тут, з вами…