:
Яна Павлова

Яна Павлова

Народилася 14 червня в місті Києві.

У 2000 році закінчила Київський інститут міжнародних відносин, отримала диплом магістра міжнародного права. Але мені цього здалося замало, і я того ж року вступила до Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, де за два роки отримала ще один диплом магістра, але вже із зовнішньої політики.

Задоволеною і щасливою я вирушила працювати за фахом до Київської міської адміністрації в інвестиційний департамент, успішно організувала і взяла участь у декількох інвестиційних форумах. Але державна справа переважно паперова і доволі нудна (як для мене, вибачте мене, держслужбовці:)). Тож розпрощалася з нею без вагань і вирушила працювати в туристичну фірму на посаду заступника директора. Організувала і запустила цю фірму з нуля – від реєстрації, розробки логотипу і до першого щасливого туриста – і з почуттям виконаного обов’язку... знову занудьгувала. Тож пішла у творчу відпустку. Там я зазирнула в себе і вперше серйозно замислилася: Хто я? І що я маю робити в цьому буремному світі? І вирішила опанувати для себе зовсім нову, але, як мені здалося, дуже цікаву річ – телебачення і себе в ньому.

Дуже швидко зрозуміла, що хочу бути в кадрі, тож почала багато працювати і навчатися. А поряд зі мною були мої викладачі – Анатолій Васянович і Віра Кобзар, які не дали мені здатися і наполягали, аби я продовжувала свій справжній шлях, як я тепер знаю напевно.

Спочатку я працювала на телеканалі "Київ" – ведучою погоди, потім на рідному Першому стала ведучою спортивних новин, паралельно провела дуже цікаві проекти. Це "Наше Євро" у 2012-му, після якого керівництво держави нагородило мене почесним званням заслуженого журналіста України (мінімальна пенсія мені тепер не світить:)), а також "Олімпійська студія. Підсумки" – проект, який повністю висвітлював Олімпійські ігри в Сочі. Уся моя робота з 2011 року була тільки у прямому ефірі, тож екстрим зі мною тепер крокує по життю, і я безмежно щаслива.

Усе це – про роботу, але все одно це другий план для мене, бо моє справжнє, те що гріє мою душу – це моя родина: батьки, сестра, коханий чоловік і мої діти – Ваня і Гриша, які наповнюють сенсом все моє існування, і мій маленький ангел Стьопік, який живе нині на небі... Але це вже інша історія й інша я...