:
Ігор Закус:

Ігор Закус: "Якісна музика починає жити, коли люди чують її зі своїх екранів"

27 березня 2015

Акустичний концерт "Rock Кolo. Green Grey-Unplugged" покаже Перший Національний цієї неділі, 29 березня, о 22:15.

У програмі – не звичний для відомого українського гурту "Green Grey" рок і не зовсім джаз. У новому звучанні глядачі впізнають давно відомі хіти, написані учасниками гурту "Green Grey". Співатиме, як завжди, Дмитро Муравицький (Murik), на гітарі гратиме Андрій Яценко (Diezel), також у програмі візьме участь DJ Хороший. Разом з ними гратимуть джазові музиканти Орхан Агабейлі, Олег Аджигаєв, Жан Яночкін та Ігор Закус.

Про експерименти з українською музикою і роль телебачення у популяризації джазу в інтерв’ю розповів співзасновник проекту "Jazz Kolo", композитор, бас-гітарист Ігор Закус:

Проект "Jazz Kolo" був створений для підтримки джазової й української музики загалом. У рамках цієї ініціативи було зроблено багато цікавих музичних програм. Захотілося створити експеримент з "Green Grey", тому що мені їхня музика давно подобалася і подобається, на сьогодні вона залишилася перевіреною часом. Захотілося дати нове життя цим пісням. Мені здається, нам це вдалося. Джазовим музикантам завжди цікаво експериментувати. Сам жанр їх до того спонукає. Трапляються експерименти, коли джазові музиканти пробують зробити кавер-версії, спільні роботи з поп-музикантами, наприклад. Були вдалі спроби з Марією Бурмакою, Тонею Матвієнко, Євою Бушміною. Дуже цікаво вийшло, бо, по-перше, музика змінюється, по-друге, самі виконавці представляють себе зовсім з іншого боку й відкривають для себе і в собі щось нове. Так само джазові музиканти мають можливість черговий раз поекспериментувати, а це – дуже круто. З рок-гуртами схожого досвіду у нас ще не було. На концерті "Rock Кolo. Green Grey-Unplugged" звучатимуть пісні, які були шлягерами, але вони отримали нове обличчя, нове звучання і нові аранжування. Так було задумано, що ми запросили основний склад музикантів "Green Grey", взяли їхній музичний матеріал. От тільки подати це ми спробували по-іншому.

Які ще музичні експерименти Ви зробили для проекту?

"Jazz Kolo" завжди дає можливість робити музичні проекти різними. Але з самого початку не стояло питання робити експерименти – хотілося створювати музичні програми, запрошувати різних українських музикантів. Перш за все, хотілося показати, що в Україні є багато якісної і різної музики, нагадати також про класних музикантів, яких у нашій країні немало. Тому минулого сезону ми робили концертні програми, деякі з яких уже транслював Перший Національний. Це абсолютно різна музика, починаючи від блюзу, закінчуючи етно, фьюжн… Усі жанри, які існують у джазі, навколо джазу, ми старалися показати. На кожну музичну програму запрошували тих музикантів, які у певному жанрі вважаються найцікавішими, найкращими. З вересня ми проводимо концерти в малому залі Палацу "Україна", деякі програми теж уже були на Першому. У них трохи інша концепція – це черговий експеримент, тільки він пов’язаний з іншою ідеєю. У цьому сезоні я хотів би зробити 10 концертних програм, які кардинально відрізняються між собою за складом музикантів, за музичною ідеєю, можливо, якимись елементами жанру. Перший концерт був присвячений українській пісні, в якому брала участь і Марія Бурмака. Ми показували українську пісню і народну, і блюзову, й у поп-виконанні. Другу концертну програму присвятили авторській музиці зі струнним квартетом і джазовим тріо. Третій концерт продемонстрував великий інструментальний склад, фьюжн, композиції українських музикантів, четвертий – різдвяну програму, п’ятий – електричну музику. Шостий відбудеться найближчим часом – слухачі зможуть почути європейський акустичний джаз. Наступні програми теж будуть абсолютно несхожі на попередні. Далі плануємо зробити програму дуетів, потім коломийки… Тобто ці програми кардинально одна від одної відрізняються, але так чи інакше мають стосунок до джазу.

Чим зараз живе "Jazz Кolo"?

Протягом існування проекту сталися непогані зміни. У нас з’явився майданчик – мала зала Палацу "Україна", а це добре, як на мій погляд. Тепер ми маємо приміщення і хороші технічні можливості. Попри всю ту біду, яка відбувається в нашій країні, ми продовжуємо рухатися вперед. Сподіваюся, надалі теж так буде.

Які, на Вашу думку, нові прояви дає показ концертів на телебаченні?

Ефір популяризує джаз. Без телебачення – дуже важко. Вся популярна музика тільки й тримається на телетрансляціях і на радіо, до речі, теж. Класична музика, джазова і рок, а особливо – вітчизняні, мало представлені на нашому телебаченні. Ці жанри десь там на другому плані. А ми зараз говоримо про те, що нашим людям потрібно звикати, їх потрібно вчити слухати цю музику. Це сумно звучить, але насправді так і є. Хіба ті люди слухають, які десь трохи більше просунуті інтелектуально, от і все. Я думаю, що в кожній цивілізованій країні джаз живе і живе непогано, може, навіть краще, ніж поп-музика. Принаймні, не гірше. І є достатньо велика аудиторія, яка слухає і класичну музику, і джазову. Це показник інтелекту нації. Завдяки Першому Національному ця проблема в нашій країні має шанси стати меншою.

Ви маєте архів відео- та аудіозаписів концертів. Що плануєте з ним робити?

Нині у нас 15 відеозаписів на DVD, 16 аудіо-дисків та 5 CD антологій. Плануємо показувати! Є можливість знімати, робити це все якісно. Я хочу, щоб люди бачили, тому все можна отримати в інтернеті. Ті, кому цікаво, мають можливість подивитися, не купуючи.

Ви граєте за кордоном. Чи порівнювали, як сприймають виступи в Україні і за її межами?

Буває, не так часто, як хотілося б, але граємо. Як наші люди живуть і як за кордоном живуть – таке і сприйняття джазу, і решти теж. Все так чи інакше пов’язано із загальними життєвими умовами. Наші люди зараз переймаються поточними проблемами, тому їм не до музики настільки, наскільки це собі можуть дозволити в тій самій Польщі, де в кожному маленькому місті є своя філармонія, свої концерти – і класичні, і джазові. І радіо, на якому ці концерти звучать у прямому ефірі. У нас собі це може дозволити хіба столиця і великі міста, але і то не сповна. Якщо зараз виїхати на 100 кілометрів за межі Києва – який там джаз?

Як тоді розширювати аудиторію слухачів?

От телебачення – це перший і найдієвіший спосіб. Ланцюжок починається з телебачення, радіо, а далі – філармонії, концертні майданчики, клуби. Таким чином, якісна музика починає жити, коли люди чують її зі своїх екранів, коли хтось починає її любити, а хтось просто думає, що це престижно, і так треба. І в тому теж поганого нічого немає. Але просвітницьку діяльність завжди робили ті люди, які не вміли на цьому заробити. Потім після них уже приходив той, хто на тому робив гроші. Менше з тим, останніх ніхто не пам’ятає. А люди, які тим займалися від душі – вони принаймні зробили добру справу, і їм за це будуть вдячні.

Чи конкуруватиме джаз із популярною музикою?

З нею не треба конкурувати. Потрібен вибір, щоб кожна людина, яка вважає себе вільною, могла обирати: комусь сподобалася популярна музика – нічого поганого в тому немає, іншому подобається джаз – треба, щоб він теж мав такі самі права почути його, і на радіо, і на телебаченні, от і все.

У контексті нинішніх подій в українців загострився інтерес до свого, автентичного. Як це вплинуло на Вашу творчість?

На мою творчість це завжди впливало, бо джаз у кожній країні існує завдяки автентиці й отримує своє обличчя завдяки якраз народній культурі, яка сприймається джазовими музикантами і потім висловлюється мовою музики. Я завжди старався так чи інакше пов’язувати свою творчість із народною. Думаю, що це потрібно всім музикантам – і класичним, і роковим теж. Все решта тоді – плагіат. Якщо немає хоч якогось маленького корінця, що пов’язує з культурою країни, в якій ти живеш, то ця музика в залишку є плагіатом. Наша різдвяна програма цієї зими, наприклад, була дуже популярною серед слухачів. Половина програми – фольклорні щедрівки, колядки, а половина – авторські п’єси. Кожна колядка переходила в авторську композицію – це було як одна цілісна пісня, що складалася з багатьох частин.

Яка, на Ваш погляд, роль митця у переломних моментах для суспільства?

У всі кризові часи, у найскладніші періоди єдине, що рятувало людей і не давало стати тваринами – це культура. Культура, мені здається, це єдине, що дає сили виживати. Сьогодні може не настільки страшний, але складний час. Я думаю, що зараз питання культури загалом і національної культури якраз актуальніше, ніж будь-коли, бо зараз дуже легко втратити культуру або ж віднайти ще більше. Сьогодні люди нарешті схаменулися і задумалися, яку їжу їм споживати: чи це буде дешевий бургер, чи маленький, але якісний шматок м’яса. Друге я зарахував би до національної культури, тому що в нас дуже довгий час пропагувалося не те, тривалий час українська музика запихалася десь у самий кінець. Їй вішали наліпки другосортного-третьосортного, а російська попса була на коні, і все це вбивалося в голову людям. Ще не один рік це буде вибиватися, ще довго будуть від того відходити. Добре, що переламний момент настав, і люди хоча б задумалися. Це насправді дуже тішить.

Який новий проект готуєте для любителів джазу?

У кінці березня готуємо нову програму. "Концерт без слів" – це перший проект, у який я запросив музикантів з інших країн. Приїде канадійський гітарист українського походження Алєкс Максимів. У нього батьки з України, а народився він у Канаді. Дуже хороший музикант, який багато гастролює, живе і викладає в Європі. Приїде також Дмитро Бондарєв. Він родом з Донецька, але навчається у Німеччині, у Берліні, вже не перший рік. Музикант високого європейського класу. Буде Ігор Гнидин, барабанщик, лідер гурту "Шоколад". Гратимемо квартетом. "Без слів", тому що це буде інструментальний проект, а музика буде наша спільна – її писав і я, і Алєкс Максимів, і Дмитро Бондарєв, і Ігор Гнидин. Кожен зіграє кілька авторських речей. Як і всі проекти, зніматимемо й робитимемо аудіозапис. У цьому – суть проекту "Jazz Kolo".

Читайте також: