:
Богдан Гаврилишин:

Богдан Гаврилишин: "Починайте з великих мрій!"

16 липня 2015

З ким іще можна говорити про молодість, як не з… Богданом Гаврилишиним! Без зайвого пафосу – видатний українець, меценат, громадський діяч, професійний радник українських президентів і просто мрійник. Він вважає, що вік можна сприймати розумом і серцем. Богдан Дмитрович багато працює з молоддю, оскільки переконаний, що саме люди, яких не зачепила радянська система сприйняття дійсності, зможуть змінити Україну. І не тільки – увесь світ! Особисте знайомство з Андреєм Шептицьким залишило у пам’яті успішного українця враження про митрополита як морального гіганта. Нині й самого пана Богдана багато людей сприймають саме так, тим паче, він створив універсальну декларацію прав та обов’язків людини і розповідає, як її впроваджувати у життя.

Про можливості для молодих людей у сучасному світі, великий людський потенціал України та мудре залучення закордонного досвіду в нашій державі з Богданом Гаврилишиним говоритиме журналістка й редакторка Оксана Форостина – у "Першій студії", яка вийде в ефірі UΛ:Першого 17 липня о 21:50.

До Богдана Гаврилишина часто йдуть із запитаннями: як змінити Україну? Кому і коли вже нарешті вдасться це зробити? І Богдан Дмитрович відповідає на них, розповідаючи про важливе місце особистої відповідальності у нинішній час. Людина із неймовірним професійним та й просто життєвим досвідом і можливостями свого фонду (Благодійний фонд Богдана Гаврилишина – UΛ:Перший) дає шанс молодим людям з усієї України поїхати за кордон і дізнатися, як розвиваються успішні й ефективні держави. Які це – ефективні? Як бути успішним у своїй справі та чим зарекомендувати себе світові? Про мрії та "Мрію" Богдан Гаврилишин розповів в інтерв’ю.

Пане Богдане, у чому суть Вашої концепції успішної країни?

В ефективній країні людина має повну політичну свободу, певний рівень економічного добробуту. Там є багаті, але немає злидарів, є соціальна справедливість – в освіті, охороні здоров’я, пенсійному забезпеченні, зайнятості, і, що дуже важливо, симбіоз з біосферою – екологічне виховання. Такі характеристики ефективних країн. Чому вони є ефективними – то інша історія.

Розкажіть цю історію. Чому Україна не належить таких держав?

Насправді ефективних країн у світі дуже мало. Якщо брати до уваги всі показники – це Норвегія, Швеція, Австрія, Німеччина, Швейцарія і також Польща наближається. Україна не є ефективною, бо їй не вистачає таких характеристик: у першу чергу – цінностей, на яких базована типова поведінка людей, політичної структури влади, економічної системи, екологічної політики. Усе це повинно бути в гармонії між собою так, щоб ефективно працювати. В Україні потрібно, щоб президент, прем’єр-міністр, коаліція зійшлися і визначили пріоритети – що треба робити, як цієї гармонії швидко досягти. А у нас не так зараз. Ми вже давно не мали досвіду незалежної держави – це було в далекому минулому. 1917-й, 1922-й роки були лише спробами створення незалежної країни. Це одна з причин.

Друга – ми ж були не тільки під царатом, а й під комісарами у Радянському Союзі. І багато історичних моментів через це втратилися. Ми, наприклад, дуже мало знаємо про світ, а у світі мало знають про нас. Раніше ми нічого не розуміли про ринкову систему. На жаль. Але це вина і нас, українців. Ще лишилася при владі колишня партійна номенклатура і колишня радянська бюрократія теж. Це люди не дуже компетентні і часто скорумповані. Але це наша провина, бо, наприклад, коли проходили президентські вибори 1991 року, замість єдиного кандидата на посаду глави держави висунули аж сімох. Не буду згадувати ім’я, але в той час до мене прийшла дуже поважна людина і каже: "Пане Богдане, я балотуватимусь у президенти". Я у нього запитав, скільки він думає, що дістане голосів – піввідсотка, відсоток? Це дуже поважна людина, чудовий академік, але він був знаний лише в одному регіоні й у науковому світі. А між тим ніхто його не знав. "Ні, я думаю, що це мій обов’язок" – казав він, вважаючи, що стане президентом. Тоді розпорошилися голоси, і В’ячеслав Чорновіл не потрапив у другий тур, а якби потрапив – дуже можливо, його б обрали. Тоді в уряд могли прийти колишні політичні в’язні, такі як він, але також поети, письменники, мрійники, ідеалісти, які мали свою візію країни – незалежної, справедливої України. Одразу потому як Леонід Кравчук склав присягу президента і починав формувати уряд, він запросив В’ячеслава Чорновола до себе і запропонував працювати разом. А Чорновіл, чудова людина поза тим, але політично надто мудра, відмовився і пішов в опозицію. От і мали те, що мали. Такий був почин. Звісно ж, Україна була дуже ізольована – не так, як Росія.

Чим Україна зараз може зарекомендувати себе світові?

Звичайно, інформаційними технологіями. Та не тільки! У нас є аграрний сектор. Нещодавно український підприємець Олег Бахматюк сказав, що аграрний сектор для України – все одно, що Газпром для Росії. І справді, питома вага Газпрому в економіці Росії спадає, але в той самий час питома вага аграрної промисловості в Україні зростає. Наша країна має найкращу землю, лишилося тільки навчитися її обробляти. Та й інші сектори є – у нас чудове літакобудування було. Це тут, в Україні, створили найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак Ан-225 "Мрія". Пробували робити щось еквівалентне у Західній Європі – виділили 10 мільярдів доларів, щоб створити аналогічну модель. Але то не є "Мрія"! Величезні кошти, але літак не такий потужний. Тож є різні напрямки, в яких Україна могла б розвинутися – починаючи з промисловості, але з дуже високими технологіями. Тут проблема потенціалу залишається величезною. Ми маємо ресурси й високу якість людського капіталу, та не маємо доброго управління всім цим. Тому державу потрібно трансформувати, щоб реалізувати цей потенціал.

Щодо людського ресурсу – зараз багато ставок роблять на молодь, з якою і Ви багато працюєте. Говорите з ними про помилки, яких можна припуститися на шляху змін?

Я скажу інакше – я вчуся у молодих людей. Отримую від них натхнення. Наприклад, я маю в Женеві помічницю, їй 24 і вона з Полтави. У дівчини є 2 дипломи французьких університетів, бакалаврський та магістерський, і вже тепер – другий магістерський диплом Женевського університету. Вона знає 4 мови, говорить ними перфектно, краще знає французьку, ніж я! Якось я вирішив, що хочу створити лист-декларацію обов’язків людини і запропонував їй зробити це симетрично – щоб на кожне право припадав один обов’язок. А вона не довго думаючи сказала: "Богдане Дмитровичу, це не повинно бути симетрично!" І я тоді зрозумів, що моя помічниця має абсолютну рацію. Але вона зреагувала раніше – себто я навчився від неї. Студенти, з якими ми працюємо у фонді, показують, наскільки вони мудрі в дуже непередбачуваних ситуаціях. От є група, яка була у Швеції і вивчала принципи діяльності цієї держави. Вони з подивом писали про це, але останнє речення у їхньому звіті було таке: "Ми не будемо операторами шведської системи в Україні. Ми зробимо свою систему – і там будемо гравцями". Вони одразу зрозуміли, що не можна копіювати, а потрібно вибирати складові з досвіду інших ефективних країн. Між тими складовими повинна бути гармонія, а також гармонія з нашими теперішніми цінностями. Навіть із такою цінністю як відчуття обов’язку. І тоді ми теж будемо гравцями в цій системі. Але це не я молодим людям так кажу, а вони самі зрозуміли. Ми їх не вчимо, вони вчаться, вони вирішують, яку країну досліджувати, що про неї написати. Учасники наших програм самі створили асоціацію. Ми спільно робимо політичну школу. Це дуже добре, бо молодь має власний погляд і робить, що хоче, а не те, що їх професор змусив. Це сильна мотивація, яка з ними і залишиться. Я бачу ініціативи, які виходять від них. То є фантастично!

У Вас дуже великий досвід професійний та й досвід життя у різних країнах. Що із того, чим ви займаєтеся, найбільше до душі?

Я не пам’ятаю якихось прямих життєвих невдач. Але я завжди перетворював ту працю, яку скажімо, починав. Після закінчення університету я був там інженером і робив свою працю цікавою. Тобто я не виконував усе так, як, скажімо, "нормальні люди", а робив її у зовсім інакший спосіб, і тоді міг впливати на щось. Робив пропозиції для підприємства, в якому працював після закінчення вищої школи. Там на роботі було 60 тисяч людей, а я – тільки випускник. Якось запропонував найняти техніків, які б виконували частину обов’язків інженерів, для яких не потрібні особливі знання. І моє прохання прийняли! В агрегату підприємства зламалася деталь, яка коштувала 1200 доларів, і потрібно було до штаб-квартири писати прохання, щоб її замінити. Це була важка процедура – треба готувати прохання і затверджувати його з багатьма людьми. Я просто сфотографував частину, яку потрібно було замінити, і порахував – у мене вийшло, що потрібно було витратити 1000 доларів на те, щоб купити деталь, яка коштувала 1200. Тоді я написав до штаб-квартири підприємства, щоб змінити цю граничну суму. І зразу цю пропозицію прийняли!

Кожна робота, яку робив, виходила настільки в неординарний спосіб, що отримував від цього величезне задоволення. Також коли потрібно було полагодити машину і не могли цього зробити наші спеціалісти-техніки, я орендував камеру, і ми зняли її роботу. Потім подивилися у сповільненому режимі й одразу побачили, в який момент механізм не спрацьовує. Я і людей завжди заохочую: знаходьте способи робити свою справу цікавіше! Інакше будь-яка робота буде дуже нудною. Потім із заводу мене відправили на навчання до Швейцарії, де помітили в мені талановитого студента і залишили наступником професора. Я почав викладати. Дуже важко у моєму житті було десь років до двадцяти, а далі – цікавіше. Тоді я зрозумів, що можна впливати на свою долю, але починається все із мрії і хорошої сили волі.

Ви часто говорите про те, що треба не боятися мріяти. Це і є секрет Вашого успіху?

Беззаперечно! Я мав курс лекцій для голів рад найбільших підприємств світу, серед яких був і великий міжнародний концерн Philips, котрий на той час наймав на роботу близько 300 тисяч людей. Я їм говорив: слухайте, не починайте з бізнес-плану. Бо ж якщо починати з нього – це значить залишатися у суворих рамках до кінця. Починайте з мрії – казав я. Придумайте щось цікавіше, а вже потому доведеться втиснути це у бізнес-план. Але все одно вийде щось більш неординарне". Я всім це повторюю: починайте з великих мрій! Думайте не тільки про те, які наступні капці купити! Вірте у свої сили – вирішите щось зробити, то навчитеся і зробите. Але найперше – мрія!

Читайте також: