:
Історія запеклого антисовєтчика і реформатора

Історія запеклого антисовєтчика і реформатора

11 листопада 2015

"Зараз вирішується питання, чи існуватиме українська держава як така, чи ні. Я дивлюся на вас, українців, і мені здається, що вам все одно! Ви дуже пасивні. Вам не потрібні реформи, тому що ви за них не боретеся!" – обурювався грузинський реформатор Каха Бендукідзе. Біолог, бізнесмен, реформатор – за 58 років йому вдалося прожити кілька яскравих життів. Різкий у висловлюваннях, стрімкий у діях, послідовний у поглядах – Каха Бендукідзе просто вражав масштабами своєї особистості і надприродним розумінням суті речей.

Він з легкістю говорив неприємну правду в очі, як ворогам, так і друзям. І мав власний рецепт успіху, яким Україна, на жаль, так і не встигла скористатися. "Якщо хочете наздогнати, потрібно швидше бігти. В Україні зараз ситуація гірша, ніж була у Грузії у 2004 році, тому вам потрібні ще радикальніші реформи, ніж ті, що ми робили у Грузії. І проводити їх потрібно набагато швидше", – наголошував Каха Бендукідзе. А 13 листопада 2014 року цієї, без перебільшення визначної, особистості не стало. Він пішов, але його ідеї продовжують жити. І лише від нас, українців, залежить чи зможемо ми збудувати успішну Україну за рецептом Бендукідзе. Україну, яку він вважав "головним місцем на планеті Земля, оскільки саме тут нині вирішується доля майбутнього світоустрою".

За своє життя Каха Бендукідзе встиг зробити багато важливих речей, але багато чого, на жаль, залишилось незавершеним. Про основні ідеї грузинського реформатора головна з яких, що Україна повинна починати жити за власний рахунок, а не за рахунок Заходу чи Росії та діяти радикально і швидко, а також про те, чому грузинські реформи не можна перенести в Україну – говоритимуть у "Першій студії". Згадуватимуть видатного грузина заступник голови Адміністрації Президента України Олександр Данилюк, співзасновник Bendukidze Free Market Center Володимир Федорін та професор паризького університету SciencePo Сергій Гурієв. Програма вийде в ефірі UΛ:Перший у п’ятницю, 13 листопада, о 21:50.

А про свої перші враження від знайомства із Кахою Бендукідзе, "радянський експеримент" і послідовне заперечення радянського досвіду, а також про свою книгу "Ґудбай, імперіє!", яка почали жити своїм – окремим – життям Володимир Федорін розповів у інтерв’ю.

Володимире, розкажіть, будь-ласка, як Ви познайомилися з Кахою Бендукідзе?

Я працював у газеті "Вєдомості", був заступником головного редактора і відповідав у тому числі й за полосу "Дійові особи". Чотири рази на тиждень ми там публікували або інтерв’ю, або профайли видатних людей. І в нас був такий жанр, коли велика людина зі серйозними інтересами у різних сферах приходила до редакції. Збиралась та частина редакції, яка відповідала за ці сфери, а я зазвичай був модератором таких зустрічей. І ось на початку 2004 року прийшов до нас Каха Бендукідзе. До цього я як відповідальний за економічну політику редагував багато колонок про те, як Бендукідзе ініціює реформи то там, то тут, будучи при цьому бізнесменом. Але ця зустріч була, напевне, першою, яку я пам’ятаю. Ми сиділи і говорили дуже багато часу – майже три години, чи навіть більше. У певний момент я подумав: "Чорт забирай, чого ж він не йде". Я просто уявив собі, скільки тексту потрібно буде розшифровувати… Але я хочу зазначити, що оця готовність Кахи до довгої і ґрунтовної розмови – це дійсно одна з фундаментальних рис його характеру, з якою багато хто й в Україні зіткнувся минулого року. І, можливо, відчув те саме, що й я. Здавалося б, ну скільки ще можна розмовляти? Але насправді це дуже важлива риса, бо свідчить про те, що Бендукідзе цікавився усім на світі, а не лише тими вузькими сферами, якими предметно займався. Його інтереси були набагато ширшими. І це зрозуміло, тому що він прожив кілька біографій. Він був біологом, бізнесменом, реформатором, створив два найбільш успішних у Грузії університети. Тому зрозуміло, що у нього був величезний діапазон інтересів.

Яке перше враження справив на вас Каха? Заходить Бендукідзе до кімнати і … ?

Він заповнював собою великий простір навколо – спочатку фізично, а потім і духовно, нематеріально, виділявся не те щоб різкими, але не надто розповсюдженими серед широких мас ідеями. Наприклад, під час нашої першої великої розмови у 2004 році окремий екскурс був присвячений тому, що Каха сварив західних "ліваків", які борються з дитячою працею у країнах третього світу. Він обурювався: "Чого вони домагаються? Щоб замість праці на заводі ці діти пішли займатися проституцією? Вони ж не від гарного життя йдуть на завод. Їм потрібно якось прогодувати себе та свою родину. Якщо у них відібрати цю можливість заробити, вони знайдуть іншу, яка для них буде набагато гіршою". Це один із таких трохи парадоксальних для звичайного європейця прикладів мислення. Але, це аргумент, який заслуговує на найпильнішу увагу. Бо чиїсь прекрасні прагнення насправді можуть призвести до набагато гірших результатів, аніж ті, що є.

Коли у Вас уперше з’явилась ідея записати ці часом парадоксальні думки Кахи Бендукідзе і видати їх окремою книгою? (Книга Володимира Федоріна "Ґудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе" вийшла навесні 2015 року у Видавництві Старого Лева)

Чи то 4-го, чи то 5-го листопада 2013 року я приїхав до Грузії. У той час я вже насолоджувався свободою та спокоєм і не працював на попередньому місці роботи. Разом із кількома хлопцями з Москви, які були у команді Олексія Навального і проявили себе під час виборів у мери столиці РФ, я приїхав до Грузії, де Вільний університет влаштував для них дводенний семінар. Грузинські реформатори у найрізноманітніших сферах життя – від прокуратури до медицини – розповідали, як усе це запрацювало в Грузії. Була дуже насичена програма. В одному з проміжків між лекціями ми з Кахою зустрілись у нього в кабінеті, і він запропонував написати книгу. Це була його ініціатива. Якийсь час пішов на обміркування, що і як робити. А уже 22 лютого 2014 року ми зустрілися в Кобулеті, на Чорноморському узбережжі Грузії, недалеко від Батумі. Якраз між цими двома датами відбулась Революція Гідності в України, яка перемогла. Тоді ми проговорили с Кахою Бендукідзе два дні. Так почав збиратися матеріал, який потім став основою для книги "Ґудбай, імперіє!" або як вона називається у російському варіанті "Дорога к свободе".

А вже постфактум, через рік після того як Кахи Бендукідзе не стало, Вам би хотілося щось додати до книги?

Ви знаєте, ця книга існує вже окремо від мене. Коли у квітні у мене була презентація у "Мистецькому Арсеналі" мені прийшла думка, що це книга з відкритим фіналом. Вона дійсно уривається фактично на півслові. У нас якраз розпочиналась серйозна розмова про вищу освіту, про те, як реформувати вищу освіту в Україні. Це було 1 листопада, а вже 13 листопада ми дізналися, що Каха Бендукідзе раптово помер у Лондоні. Словом, це книга, яку дописує життя, дописує український народ і, звісно, якби Каха був з нами, можливе продовження було б набагато цікавішим і переконливішим.

Який найбільш цінний доробок Каха Бендукідзе залишив світу в цілому й Україні зокрема?

Мені здається, що тут дуже багато аспектів. Насправді Каха був страшенним "антисовєтчиком". Це людина, яка на відміну від багатьох наших співгромадян, не вважала, що "радянський експеримент" приніс людям хоча б щось хороше. Вони пишаються, що ми робили ракети і перекрили Єнісей, але насправді без Радянського Союзу країни, які б існували на місці Російської імперії, я думаю, досягли б набагато кращих результатів. При цьому у цій м’ясорубці не було б перемелено десятки мільйонів життів. Оце от послідовне заперечення і відкидання радянського досвіду дуже важливе. І це не просто заперечення через апелювання до якогось традиціоналізму – це заперечення через просування і пояснення ідей свободи. Тобто не фашизм проти комунізму. Головне – це ідеї свободи, ідеї лібералізму, ідеї, що шлях до успіху пролягає через вільну творчість вільних людей. Важко у це повірити, але ще 10 років тому ці слова звучали б як дикунство. Мені здається, що зараз настає час для цих ідей. І видатна роль Кахи полягає у тому, що саме він заклав фундамент для їхнього успіху.

На Вашу думку, ідеї Кахи Бендукідзе житимуть без нього?

І так, і ні. Звісно, людська особистість – унікальна і без Сократа "Сократівські діалоги" вже не такі, а без Ісуса Христа, мабуть, і проповідь та ідейне наповнення того, що він говорив, змінилось. Але мені здається, що важливо підкреслювати оптимістичні речі: багато хороших людей ідуть від нас, і від них не залишається навіть відлуння. А у випадку Кахи Бендукідзе мова йде не лише про відлуння – від людини залишились стільки усього! Багато було зроблено і в Росії, і в Грузії, і в Україні. Загалом, це фундамент, на якому можна продовжувати щось будувати. Хоча, звісно, вже не так, як це бачив Каха.

Чи важко Вам було прийняти рішення змінити свій російський паспорт на український? У чому, на Вашу думку, принципова різниця між нашими двома країнами?

Я хочу жити у вільній країні і займатися тими речами, які мені цікаві. Росія не є вільною країною. Займатися діяльністю, яка мені подобається і яка мені цікава в Росії – це як у таборі для політичних в’язнів ходити на курси гри на скрипці. Мені здається, що сама атмосфера, яка створена в Росії, змушує активних людей або прийняти рішення безкомпромісно з цим боротися, або піти в якусь внутрішню еміграцію, у якій, чесно кажучи, я – людина, яка майже не застала Радянський Союз, жити не можу. Мені некомфортно, я не можу жити у режимі дводумства, думати, де сказати одне, а де інше. Насправді я народився в Україні і прожив тут значну частину свого життя. Повернувся сюди 5 років назад і одразу відзначив для себе більш спокійну і людяну атмосферу. Немає цього дебільного імперського синдрому, немає нагнітання державними пропагандистами антиамериканізму. І в цьому сенсі Україна набагато комфортніша і більш європейська країна, аніж постімперська Росія.

Фото Кахи Бендукідзе – venue.ge.

Читайте також: