:
Доктор Комаровський:

Доктор Комаровський: "Люди схильні довіряти вусатому дядькові з телевізора"

16 грудня 2015

Улюблений лікар дітей і дорослих переконаний, що 90% усіх дитячих хвороб не треба лікувати – самі пройдуть, а більшість із них взагалі спричинена наївністю та інфантильністю батьків. Доктор Комаровський не порадить ізолювати малого із нежитем від світу, не призначатиме масу уколів, вважаючи, що майже всі ін’єкції у дитячі сідниці – насправді у совість дорослих.

Про повернення лікарю відчуття власної важливості, абсурдність поняття "національна медицина", цінності й цілі професії, рай для людини у білому халаті та портрети середньостатистичних пацієнтів дитячий лікар та ведучий Євген Комаровський говоритиме з медичним експертом дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ Катериною Булавіновою – у "Першій студії". Програма вийде в ефірі UΛ:Перший 18 грудня о 21:50.

Звідки ідея масового неприйняття щеплень? Чому для держави педіатрія – за рамками інтересів? Як витримувати негатив, який розповсюджується про лікарів у засобах масової інформації? На ці запитання доктор Комаровський відповість у "Першій студії". А про образ вусатого дядька, "медицину по-новому", безпеку зграї та гумор у професії уже розповів в інтерв’ю.

Як робота на телебаченні впливає на вашу медичну кар’єру?

Просто тепер те, що я і раніше казав, значна частина людей почала сприймати як щось більш авторитетне. Для лікаря завжди дуже важливо, щоб у його словах не сумнівалися. Коли ти кажеш щось своєму пацієнтові – він може тобі повірити, а може не повірити й піти прочитати. Коли ж ти йому впевнено з телеекрану говориш: "У вас немає нічого страшного. Припиніть шукати хвороби і йдіть із дитиною гуляти на повітря!" – це вже інша справа. До появи доктора Комаровського на телебаченні з високою імовірністю пацієнт все-таки пішов би перевіряти. Але люди схильні довіряти вусатому дядькові з телевізора – це підвищує авторитет. А в цілому, лишається менше часу на реальних хворих. Хоча коли ти розумієш, що за допомогою телебачення ти не допустиш до хвороби і мільйони людей не підуть за непотрібним лікуванням у лікарні, то з точки зору етики, моралі, можливо навіть твого обов’язку перед суспільством – це більш ефективно.

Образ доктора Комаровського створений спеціально для телебачення?

У мене немає телевізійного образу. Я такий і є у житті.

Як Ви вважаєте, лікарі в Україні – це обслуговувальний персонал чи представники елітної професії?

У нас величезний надлишок лікарів. Вони часто виконують нелікарські функції – пишуть, роблять всілякі справи, якими взагалі не повинні перейматися. Лікар – це людина, яка повинна ухвалювати складні й відповідальні рішення. Решту справ спокійно може робити медсестра. А в нашій країні лікар перетворився на обслуговувальний персонал, який працює навіть не на свою систему, а на інтереси свого керівництва.

Часто пацієнти більше вірять написаному в інтернеті, а коли стане зовсім погано – ідуть до лікаря, як на сповідь. Як бути із таким сприйняттям людини у білому халаті?

Суспільство створило такий образ лікаря. Наприклад, кожен знає, що людина працює на зарплату дві тисячі гривень, і за ці гроші вона повинна жити. Як – це інше питання. Ми зараз маємо ще один бік проблеми – молоді люди, вступаючи у медичні університети, готові до таких правил гри. Вони заздалегідь погоджуються, що йдуть працювати в систему, де не можна вижити за зарплату. І тому я не вірю їм. Але це проблема вищого рівня – державного, і щось зробити, на жаль, можуть тільки люди нагорі, які самі захочуть бути чесними.

Реформа охорони здоров’я іде теж згори, небагато уваги до неї серед українців. Але торкнеться вона всіх, зокрема, у перекваліфікації педіатрів на сімейних лікарів. Як ви розцінюєте такі зміни?

Буквально напередодні зйомки програми ми дві з половиною години спілкувалися, сварилися, з’ясовували стосунки із міністром охорони здоров’я Олександром Квіташвілі. І я бачу реально, що Мінохорони здоров’я – просто з огляду на усталену ієрархію прийняття рішень та в рамках бюрократичної системи – займається нікому не потрібними дурницями, але воно не може ними не займатися. Це по-перше. По-друге, навіть сформулювавши певну спрямованість реформи, її етапи й шляхи – міністр усе одно не може цим шляхом іти. Йому потрібна купа схвалень, узгоджень, його повинні підтримувати. Мова йде про волю вищого політичного керівництва країни. Коли нам обіцяли життя по-новому, ніхто не питав: "А по-новому в медицині – це як?"

Загалом схоже, що наші люди давно поставили на собі й на своїх дітях (що дуже небезпечно) хрест. І коли вони вибирають політиків, які додержуються абсолютно нікчемних з точки зору етики лозунгів, політики їх обманюють. А я завжди кажу: "Якщо зграя не здатна убезпечити дитинчат, вона приречена на вимирання". А ми вибираємо собі людей, для яких слів, як "дитина", "вагітність", "щеплення", "дитячий лікар" просто не існує.

А є якесь правило доктора Комаровського, щоб діти зграї були здоровими?

Треба припинити сподіватися на когось, окрім себе. Мами й тата повинні вчитися, а я роблю усе для того, щоб дати їм знання. Я їх навіть не продаю – просто даю, тільки беріть.

Вас слухають? Ви отримуєте відгуки?

У мене 200 листів щодня – це мінімум. Менше не буває. Електронні, але й паперових теж із десяток є. Паперові – переважно від бабусь, реабілітаційні. Всі чомусь думають, що я не люблю бабусь. Хто вам таке сказав? Я просто хочу змусити бабусь думати про себе, не перетворювати своє життя в суцільну біганину навколо дитини, ніколи й нічого не вирішувати замість батьків.

Як ви для себе розмежовуєте поняття традиційна чи нетрадиційна медицина?

Там, де є цивілізована медицина, немає жодних приводів говорити про традиційну чи народну. Цивілізована медицина – наукова. У сучасній системі охороні здоров’я немає такого аргументу: "Мені здається, що це допомагає". Існують спеціальні протоколи досліджень, які є методичним доказом того, що певний спосіб лікування чи якісь окремі ліки – ефективні. Через це сито потрібно пройти, і тоді медична наука скаже: "Це працює, а це – ні". Такого підходу не існує у нетрадиційній медицині. Я, зазвичай, не можу собі дозволити результативність лікування, що дорівнює п’ятдесяти відсоткам. Якщо половина моїх пацієнтів одужує, а решта – ні, я нікого не цікавитиму як лікар. Для шарлатана, який називає себе "цілителем", результат не має жодного значення. Він вилікував одного зі ста, а що такого – це ж нетрадиційна медицина. Ми нічого не обіцяли, хотіли спробувати.

У лікарській професії без гумору – не обійтися. Пригадаєте професійну комічну ситуацію?

Останнє, що на мене справило абсолютно приголомшливе враження, пов’язане із моїм телевізійним образом. Один із моїх пацієнтів має другий шлюб, у якому в нього з’явилася 9-річна донька. Ми з ним багато років знайомі, він мені якось сказав: "Моя нова донька мріє познайомитися із доктором Комаровським. Можна прийти до вас?" І от вони прийшли, зайшла дівчинка, взяла мене за руку, подивилася на мене, і ледь не схлипуючи сказала: "А по телевізору Ви – красивий".

Читайте також: