Ведучий Євробачення-2017 Олександр Скічко:

Ведучий Євробачення-2017 Олександр Скічко: "З Володимиром ми різні, але в нас однакове почуття гумору"

03 березня 2017

Високий, стильний, вродливий. Із гарною британською вимовою. Виглядає як справжній англійський джентельмен. У свої 25 років Олександр Скічко вже встиг зробити досить багато: закінчив Київський економічний університет імені Вадима Гетьмана, як телеведучий закохав у себе українських глядачів, як актор-пародист запам’ятався в телешоу "Україна має талант" та комедійному проекті "Велика різниця по-українськи". А тепер він став одним із ведучих Євробачення-2017. Він грає на саксофоні, співає та має чудове почуття гумору. Сподіваємося, що всі його таланти ми побачимо під час міжнародного пісенного конкурсу, що відбуватиметься навесні в Києві.

Ти раніше мріяв стати ведучим Євробачення?

Ще в 2009 році я потрапив на Євробачення як глядач – друзі мені на день народження подарували квиток. Пам’ятаю, що коли зайшов у залу, то втратив мову. Промайнула шалена думка: як круто було би вийти на сцену такого грандіозного шоу! Але через секунду подумав: ага, розмріявся! Адже для того, щоб стати ведучим Євробачення, не достатньо просто відповідати всім критеріям, потрібно також, щоб представник твоєї країни переміг на пісенному конкурсі. Тому щойно я дізнався про перемогу Джамали, знову виникло бажання спробувати себе і пройти кастинг на ведучого.

Одним із критеріїв відбору ведучих було гарне знання англійської. Як у тебе з цим?

Чесно кажучи, я вчу англійську все своє життя. Спочатку в школі з поглибленим вивченням англійської, потім в університеті їздив до Великої Британії на літні курси. Напевно, завдяки тому, що я за своєю натурою пародист і намагаюся вбирати всі інтонації, які чую навколо себе, й з’явився мій британський акцент. Як виявилося згодом, це допомогло мені під час кастингу на ведучого Євробачення і стало моєю фішкою.

Нас відбирали в кілька етапів. Спочатку потрібно було записати англійською відео, щоб продемонструвати володіння мовою. Це ж нам тільки здається, що у нас чиста вимова. Насправді іноземцям доводиться уважно прислуховуватися, щоб нас зрозуміти. Виник навіть такий термін – укрінгліш. До речі, нам з Володимиром ще треба буде "шліфувати" свою англійську, але, на щастя, маємо трохи часу.

Наступним етапом відбору була співбесіда. Вона дала розуміння, яка людина в спілкуванні, як рухається, який в неї типаж та інше.

Ви з Володимиром дуже різні. Це з самого початку було так задумано? Саме таких ведучих і шукали організатори?

Я так розумію, що організатори Євробачення спочатку оцінювали всіх претендентів, їхній потенціал, а вже під час кастингу з’являлися ідеї, хто саме буде ведучими і в яких образах. Ми з Володимиром дійсно різні. Але, думаю, між нами є дещо спільне – це почуття гумору. Сподіваюся, все, що ми робитимемо на сцені, буде наповнене гумором, несподіванками і викликатиме у глядачів посмішки.

До речі, ти співаєш?

Так, наприклад, у караоке. Але рідко це роблю. Після таких співів я ще тиждень не можу говорити. А ще я граю на саксофоні та сопілці. Побачимо, можливо, організатори Євробачення придумають якийсь номер, де я зміг би продемонструвати свої вміння. Заспівати на такій сцені було б найкращим "караоке" у моєму житті.

Ти закінчив економічний університет. Цікаво, тобі ці знання знадобились у житті?

Це допомагає в повсякденному житті. Я легко можу порахувати, на скільки відсотків подорожчала картопля за останні п’ять років. На другому курсі університету я вже працював на телебаченні в ранковому шоу "Підйом", тому в мене було мало часу на навчання. Але я навчився знаходити вихід із кризових ситуацій. Наприклад, бувало, що на пару я приходив непідготовленим, то треба було імпровізувати, щось переконливо й гарно розповідати, невимушено переводити розмову на іншу тему. Це були свого роду акторські курси.

Як вдавалося поєднувати навчання в університеті з роботою на телебаченні?

Ефір ранкового шоу з 7 до 9-ої, тому я абсолютно спокійно міг встигати на першу пару. Та все одно доводилося часто робити якісь додаткові завдання, а потім ловити викладачів, розповідати їм про свою роботу та просити дозволу щось здати чи перескласти.

А чому ти одразу не пішов навчатись до театрального вишу?

Через батьків. Мої батько та брат свого часу закінчили економічний факультет. Вони мріяли, щоб і я мав гарну освіту й згодом міг би працювати за фахом, адже економісти начебто завжди потрібні в країні. Крім того, у мене самого не було впевненості, що зможу зробити кар’єру на сцені і не доведеться виступати у якомусь шинку.

Але зараз твої батьки задоволені?

Так. І вони мене завжди підтримували. Хвилювалися лише, щоб робота не заважала навчанню. Казали: "Диплом отримай і займайся чим завгодно".

Як ти відкрив свій пародійний талант?

Із дитинства пародіював батьків. Одного разу спробував заговорити голосом відомого політика – моїм друзям сподобалося. І я почав розвивати це в собі. На жаль у нас на пародистів ніде не вчать, тож робив усе самотужки – дивився якісь відповідні відео, експериментував. Якось підготував пародії на декількох відомих особистостей, і друзі вмовили спробувати свої сили в другому сезоні телешоу "Україна має талант". Зі своїм товаришем-сценаристом ми поставили номер. Виступ вдався і мені навіть вдалося дійти до півфіналу шоу. Тоді я повірив, що можу цим займатися. Згодом почав працювати у пародійному проекті "Велика різниця по-українськи".

Чого ти очікуєш від проведення Євробачення в Києві?

Для України це унікальна можливість показати себе з найкращого боку. Наша країна дуже різноманітна: у нас є гори, море, талановиті вчені, спортсмени, музиканти. І я вірю що нам все вдасться й ми зможемо приємно вразити іноземців, які приїдуть у травні до Києва, зацікавимо їх своєю культурою і не тільки. Ви ж пам’ятаєте, я за освітою економіст, тож можу вживати слово "інвестиції" в інтерв’ю в правильних місцях.

Скажи, за кого, крім представників України, ти будеш уболівати під час цьогорічного конкурсу?

Ще не всі країни визначилися із представниками, але з тих, кого я бачив, мені сподобалися хлопці з Білорусі. Та ми всіх любимо і з нетерпінням чекаємо на делегації 43 країн світу.

Фото: Володимир Шевчук

Читайте також: