:
Тімур Мірошниченко:

Тімур Мірошниченко: "Коли є чітке бажання бути на сцені, тоді треба не боятися програвати"

21 серпня 2017

Слідом за дорослими артистами за право вийти на сцену міжнародного пісенного конкурсу Євробачення змагаються діти. Україна свого представника на Дитяче Євробачення-2017 обере 25 серпня у фіналі національного відбору. Ведучим шоу буде експерт Євробачення, коментатор пісенного конкурсу з 13-річним стажем, Тімур Мірошниченко. У інтерв’ю UA:ПЕРШИЙ він розповів про враження від цьогорічних юних конкурсантів, чому не хотів би опинитися в журі, а також про те, як змінилося його життя після дорослого Євробачення і на що планує замахнутися в майбутньому. А ще каже, що після Євробачення вже нічого не боїться.

Тімуре, як живеться після Євробачення?

Живеться без вихідних. У мене до сьогоднішнього дня сумарно було десь близько 5 вихідних. Дуже багато роботи, різноманітних заходів, проектів, всі всюди кличуть.

Як перелаштовуєшся з роботи на Євробаченні на роботу не на Євробаченні?

Євробачення – це наркотик, до якого швидко звикаєш, а у мене вже 13-й рік пішов. Тож хочеться ще. Я вже з нетерпінням чекаю цьогорічного нацвідбору, щоби зрозуміти, чи є у нас шанси знову виграти міжнародний пісенний конкурс.

Та загалом Євробачення не зникає з мого життя. Зараз ми розпочали підготовку до дитячого пісенного конкурсу. І, до речі, в день півфіналу нацвідбору на Дитяче Євробачення-2017 я запостив в соцмережах фотографії і написав, що це моє 13-те Євробачення. І хтось в коментарях зазначив, що за цей час вже ціле покоління дітей виросло. І справді є учасники, які молодші за мій стаж роботи, яким 9, 10 років. Тобто коли я починав працювати з Дитячим Євробаченням, то деякі з них ще навіть не народилися.

Які твої враження від учасників цьогорічного нацвідбору на Дитяче Євробачення?

Я дуже приємно вражений рівнем підготовки всіх конкурсантів. Цього року було близько 30 півфіналістів, для порівняння – років 10 тому під сотню конкурсантів приходило. Але думаю, що про цей відбірковий конкурс сміливо можна сказати так: менше, але краще. Учасників було небагато, але їхній рівень був значно вищий, ніж у попередні роки. І десятку фіналістів серед них було дуже важко вибирати. Я бачив, як журі там ледве не билися в нарадчій кімнаті, коли визначалися з фіналістами. І у фіналі ми побачимо десять супер-класних наших маленьких артистів.

Може спробуєш себе якось у ролі журі нацвідбору?

Я просто не уявляю як це робити. І не важливо доросле це чи дитяче Євробачення. Коли я в ролі ведучого або коментатора слухаю учасників, то мені подобаються майже всі. Навіть обрати топ-3 серед них мені буде важко. А якщо від цього рішення залежатиме ще й доля артистів, їхній результат в змаганні, то я взагалі не уявляю як це зробити. Тому я краще все ж таки залишатимуся в своїй ролі. Ну або можна бути радником члена журі, коли від тебе наче нічого не залежить, але є можливість висловити свою думку.

Як переключаєшся з великої сцени на маленьку?

Мабуть, це і є майстерність ведучого, коли можеш переключатися з події на подію. Одразу після фіналу Євробачення в Києві у мене був невеличкий захід на 40 людей. Переключитися з 200-мільйонної аудиторії на 40 людей звісно важко, але тим не менше будь-які проекти, куди запрошують, для мене є дуже важливими, і не має значення маленькі вони чи великі. Тому до будь-якої роботи завжди однаково готуємося.

Чи спілкуєшся зі своїми колегами по Євробаченню чи артистами?

Із Сашою і Вовою (ведучі Євробачення-2017 Олександр Скічко та Володимир Остапчук – ред.) ми постійно спілкуємося, періодично зустрічаємося попити кави, поговорити. Із Сашком ми бачилися буквально нещодавно, бо у нього на початку вересня весілля, і з цієї нагоди ми відгуляли в Одесі парубочий вечір. Але все, що було в Одесі, залишається в Одесі. По роботі постійно перетинаємося із хлопцями зі Sunstroke Project, а також із NaviBand бачилися на фестивалях кілька разів.

Чи у твоєму приватному житті дає про себе знати Євробачення?

У мене вдома майже кожна друга річ так чи інакше пов’язана з Євробаченням. Купа дисків, хендбуків, інформаційних буклетів. Найбільше – футболок і келихів, які я завжди купував на всіх Євробаченнях.

А ти купив альбом цьогорічного Євробачення на вінілових платівках?

Мені його особисто подарував представник компанії звукозапису, яка працювала над створенням офіційного музичного альбому конкурсу. Один комплект ця компанія подарувала Стюарту Барлоу, а другий – мені. Тому можна сказати, що одна з копій офіційного альбому Євробачення-2017 була у мене ще задовго до старту офіційних продажів.

На що замахнешся після проекту Євробачення?

У будь-якому разі я планую й надалі залишатися в Євробаченні, адже є рекорди, які мною тут ще поки не досягнуті, але для цього потрібен просто час. Скажімо, Террі Воган пропрацював у Євробаченні 30 років. А під час пісенного конкуру в Києві німецькому коментатору вручали відзнаку від усіх коментаторів за 20-те Євробачення. Тому мені ще є куди розвиватися. Але на afterparty Євробачення в Києві я сказав Йон Ола Санду: "Коли зберетесь йти на пенсію, ви знаєте кому телефонувати". Тож час покаже.

А що зараз із проектом "Як це?", ведучим якого ти був на UA:ПЕРШИЙ?

Ми зараз перебуваємо у творчому пошуку, адже припинили випуск програми "Як це?", коли весь колектив почав працювати над "Шо там з Євробаченням?" та іншими супутніми проектами конкурсу. Зараз трохи всі перепочили, і хочемо перенароджувати "Як це?". Вже відзняли пілот з новими ведучими, – відкрию таємницю, що це будуть добре знайомі обличчя проекту "Шо там з Євробаченням?". А ми з Сергієм Шинкарчуком і Андрієм Городиським плануємо зняти пілот нової дуже цікавої програми, яку називаємо "Проект імені Сковороди". Поки що без подробиць, скажу лише, що планується філософське тревел-шоу.

До речі, твій образ, який залишився з тобою й після Євробачення дуже тобі личить. Чому і як відбулося перевтілення?

Ну, новий образ – це насправді трошки довша борода і довше волосся. За кілька місяців до Євробачення-2017 стилісти мені сказали: "Не чіпай бороду і волосся. Ми потім все зробимо". Зробили – і мені сподобалося. Тепер кожного тижня доводиться ходити у barbershop, аби мені підстригали бороду, бо сам я цього робити не можу. Раз на тиждень я виділяю півгодини для себе і бороди. Це для мене релакс, дуже подобається цей процес.

Що ще змінилося в твоєму житті після Євробачення?

У першу чергу я став значно впевненішим в собі в професійному плані. Це впевненість в гарному сенсі слова, тобто не самовпевненість. Мені стало значно легше проводити будь-які заходи й проекти. Очевидно робота з мега-професіоналами протягом підготовки до Євробачення стала свого роду величезним тренінгом для підвищення кваліфікації. Тепер мені можна проводити будь-що, я нічого не боюся.

Дай, будь ласка, пораду учасникам нацвідбору Дитячого Євробачення, які не всі свої страхи ще подолали?

Головне в будь-якій професії – усвідомлення того, що ти дійсно хочеш цим займатися. Можливо зараз це рішення не самих дітей, а скоріше їхніх батьків, але я радив би коли-небудь остаточно зрозуміти, чим саме хочеться займатися. Поки є час і можливість, звісно треба займатися і вокалом, і хореографією, бо в житті це обов’язково стане в нагоді, не залежно від професії. Коли є чітке бажання бути на сцені, тоді треба не боятися програвати. Бо дуже часто на Євробачення їдуть артисти, які вибороли право представляти свою країну з 3 або 4-ї спроби. Просто вони не зупинялися, покращували всі свої навички і приходили на відбір наступного року. Немає перемог без поразок. Не варто опускати руки, а треба робити правильні висновки й виходити на якісно новий рівень. Не боятися і не засмучуватися.

Автор: Ангеліна Лазебна
Фото: Володимир Шевчук

Читайте також: