:

"Зараз у мене найцікавіша робота, яка тільки може бути в Україні", – Андрій Сайчук, генпродюсер суспільно-політичного мовлення НСТУ

08 вересня 2017

Три місяці тому журналіст і телеведучий Андрій Сайчук абсолютно випадково зустрів на одному із заходів Зураба Аласанію: "Ти з 2013 року казав, що готовий робити Суспільне, то приходь і роби", – запропонував голова правління ПАТ "НСТУ". Андрій розповідає, що після цих слів одразу згадав легенду про грека з острова Родос, який розповідав, що стрибає краще за усіх олімпійських чемпіонів, і усі, хто це бачив, обов’язково б це підтвердили, якби були тут. Але хтось із присутніх сказав: "Якщо це правда, то ніяких тобі свідків не потрібно! Тут Родос, тут стрибай!". "І я подумав, що Суспільне – це і є мій Родос, – згадує Андрій. – Обсяг роботи – неймовірний, але це той Родос, і треба стрибати, а не просто говорити, що я знаю, як має виглядати суспільне мовлення". У кожного героя має бути своя легенда. Це легенда про Андрія Сайчука – нового генерального продюсера суспільно-політичного мовлення НСТУ.

Про орієнтування по зірках, відповідальність суспільства, токсичний контент і найцікавішу роботу у світі, Андрій Сайчук розповів в інтерв’ю (Звісно, він розповів набагато більше, але дещо з того підпадає під угоду про нерозголошення конфіденційної інформації:))

Про ВВС

Знаєте девіз ВВС? Все добре робимо популярним, все популярне – добрим. У Суспільного таке саме завдання. Якщо ми робимо корисний і несмачний продукт, який ніхто не споживає, то ми його дарма робили, бо нікого ним не нагодували. Отже, його треба присмачити.

Про реальність

Я не виправдовуюсь, але реальність така, що навіть, якщо ви візьмете на роботу генерального продюсера ВВС разом з генеральним продюсером Fox News і CNN, вони все одно не зроблять новий сезон, не маючи фінансування і можливості набрати більше людей. Це не означає, що ми нічого не робитимемо і чекатимемо, поки нам дадуть гроші. Нам є чим здивувати глядачів у новому сезоні, який розпочнеться в жовтні.

Про новий сезон

Повноцінно новий сезон стартує наступного року. А до жовтня ми зробимо апгрейд кількох проектів і запустимо декілька нових. Наприклад, програма "Світло", як на мене, має величезний нерозкритий потенціал. Священики – це люди, які можуть говорити від консервативної частини суспільства, будучи моральними авторитетами для людей. Тому саме вони мають обговорювати гострі питання, на які немає однозначної відповіді, – політику, соціальні проблеми, реформи тощо.

Залишиться і програма-рекордсмен українського телебачення – "Надвечір’я", започаткована легендарною Тамарою Щербатюк. Ця програма працює з дуже важливим сегментом аудиторії і по-своєму абсолютно унікальна для українського телебачення. Ми хочемо її дещо переформатувати, зробити більш життєлюбною. Це той випадок, коли популярне робитимемо добрим, інакше люди ідуть за цим на інші комерційні телеканали, які фарширують їм мозок усіляким непотребом.

В ефірі залишиться "Війна і мир". У середньостроковій перспективі плануємо апргрейд цього проекту. Ведемо перемовини із представництвом НАТО в Україні, з Міністерством оборони України і дуже хочемо зробити цілу армійську редакцію. Коли буде можливість, ми це реалізуємо.

Ток-шоу "Вересень" змінить формат. Залишаться в ефірі програми журналістських розслідувань "Схеми", "Слідство. Інфо", "Наші гроші", економічний тижневик "Перша шпальта" та програма "Перший на селі".

Плануємо на новий сезон кілька нових програм. Зокрема, робитимемо власне late night show. В Україні ніхто такого не робить. В Росії – це "Вечірній Ургант", в США – шоу Джиммі Феллона. Це надзвичайно дорогий іміджевий продукт, але він для нас надзвичайно важливий. Це альтернатива для людей, котрі незадоволені гумором, який пропонують інші телеканали.

Також плануємо зробити класичний хард-ток, а в якості ведучого спробувати когось несподіваного. Що для нас ідеальний хард-ток? Це коли гість прийшов із готовими відповідями на готові запитання і знає, як з’їжджати з теми. І тут хард-токер ламає йому всю схему іншими запитаннями, але про те саме. І гість не знає, що робити. Все, що райтер йому написав, ламається і з людини починає "вилазити" щось справжнє.

Про формати

Усі формати типові. Різниця лише у змісті. Можна залити один зміст у певний формат і отримати шоу Опри Вінфрі, залити інший зміст і отримати шоу "Говорить Україна". Наша амбіція – спробувати в існуючі формати заливати корисний зміст. Ми орієнтуємося на те, щоб виховувати в людях критичне мислення.

Про мотивацію

У мене мотивація дуже проста. Зараз у мене найцікавіша робота в мас-медіа, яка тільки може бути в Україні, а можливо й у світі – ми реально запускаємо суспільне мовлення. Країна 26 років не могла це зробити. До нас мінімум 5-6 команд, не дурніших ніж ми, заходили і в них не вийшло. З різних причин – не було законодавчого підґрунтя, ринкових зарплат. Зараз все це є завдяки тому, що Зураб і його команда цей плацдарм розчистили. І мені реально цікаво робити те, що я зараз роблю.

Про те, як зламати систему

Система, про яку всі кажуть, що її неможливо зламати, – це три основні елементи. Перше – це структура. Вона громіздка, тут дублюються функції, всі сигнали рухаються повільно. Але така сама історія абсолютно в усіх державних інституціях України. Це релікт радянського часу. Наприклад, у цій структурі ніхто до кінця не знає, як обчислюється година ефірного часу, тому що туди закладається все, що завгодно. Тому люди, які працювали на комерційних телеканалах, одразу отримують вибух мозку, коли з цим стикаються. Зараз крок за кроком впроваджується адміністративна реформа, вибудовується нова структура. Зрештою ми зламаємо цей непрозорий, громіздкий і повільний механізм.

Друге – це фінансування. Якщо вас недофінансовують так, як нас (у 2017 році недофінансування НСТУ – 323,2 млн гривень – ред.), то у вас просто не залишається грошей на виробництво. Але частково адміністративна реформа вирішить це питання. Якщо все буде оптимізовано, ми зекономимо сотні мільйонів гривень, які підуть на виробництво.

Третє – це люди. Багато моїх колег з комерційних медіа кажуть, що треба всіх звільнити і зруйнувати "олівець" (будівля НСТУ на Мельникова, 42 – ред.). Але коли починаєш знайомитися з людьми, то виявляється, що тут є професіонали, які просто демотивовані через низькі зарплати, що змушує їх працювати ще на трьох-чотирьох роботах. Вони нічого не вирішують, бо лише гвинтики у цій системі нескінчених папірців з мільйонами підписів, зайнятих монтажок, відсутності нормальної техніки… Але крок за кроком ми розв’яжемо цю проблему і побудуємо зовсім іншу систему, де ці люди зможуть розкрити свій потенціал і виробляти зовсім інший продукт.

Про токсичний контент

Токсичний контент – це необ’єктивна, незбалансована інформація, яка порушує правила різноманіття й журналістські стандарти. Це – джинса (прихована реклама чи антиреклама, подана у вигляді новин, авторських текстів, аналітики, телевізійних програм тощо, – ред.), яка, як на мене – просто корупція і хабарництво в чистому вигляді. Усі ці речі суперечать нашій місії, тому їх ніколи не буде на Суспільному.

Про дороговказ

Чим важливі місія і цінності Суспільного? Умовно кажучи, – це дороговказ. Як зорі, завдяки яким можна переплисти океан. Якщо увесь час перед тобою є зірки, ти знаєш правильний напрямок. Все, що ми робимо, постійно звіряємо з місією Суспільного – захищати свободи в Україні, надавати суспільству достовірну збалансовану інформацію, налагоджувати громадський діалог заради зміцнення суспільної довіри. Довіра – це взагалі головна цінність. Наше суспільство потерпає від того, що ніхто не довіряє державним інституціям. Можна сказати, що це виправдана недовіра, але, слухайте, якщо ми не віримо у цю державу, вона ніколи не буде успішною. Якщо якісь речі суперечать зміцненню суспільної довіри – це токсичні речі. Кричати "зрада" на кожному кроці – погана історія. Це не означає, що нам не треба критикувати. Але ми критикуємо, щоб щось стало кращим, а не тому що хейтерство (прояв неприйняття і ненависті по відношенню до якоїсь персони або явища – ред.) збирає більше лайків.

Автор: Ганна Соловйова
Фото: Володимир Шевчук

Читайте також: