:

 

Євген Глібовицький:

Євген Глібовицький: "Місія Суспільного в Україні – захистити свободи"

19 вересня 2017

"Місією більшості європейських суспільних мовників є вироблення новин, освітніх і культурних програм. Місія суспільного мовлення в Україні – захистити свободи" – це одна з тез члена Наглядової ради ПАТ "НСТУ" Євгена Глібовицького, яку він озвучив під час свого виступу на медіаконференції Східного партнерства в Києві 13 вересня. Він розповів про прогрес у побудові українського Суспільного, західний досвід і проблеми з фінансуванням. Ми записали головне.

Про початок реформи

Ми часто недооцінюємо те, якою була стартова позиція і як важко було зрушити з місця, і лише потім почати рости. Ми щойно завершили об’єднання понад 30 старих радянських державних установ, які мали власний погляд на бачення свого розвитку, на розподілення коштів. Наразі це – одне ціле з єдиним керівництвом, що забезпечує прозорість фінансування та спільну систему управління.

Ми зіштовхнулися з небажанням державних структур об’єднуватися в одну суспільну з новою місією. Це означає, що ми повинні не тільки переконувати зовнішню аудиторію в необхідності змін, але також мати справу із внутрішнім спротивом.

Законодавці заявили, що основою суспільного мовлення буде колишнє державне телебачення й радіо, тож нам не доводилося вибирати. У нас не було часу обговорити цю ідею – хороша вона чи погана. Наразі реєстрація та злиття завершені, суспільний мовник отримав нове керівництво, нове правління. Такого прогресу ми ще не досягали за всю нашу історію.

Цьому успіху передували кілька речей. По-перше, це вдалий час для голосування в парламенті. Парламент у тому ж складі не проголосував би за цей законопроект зараз, але голосував за нього одразу після Майдану. По-друге, ми не копіювали досвід західних країн. Ця реформа була розроблена в Україні після 15 років дебатів, дискусій та рефлексій. Ніхто не зрозуміє контекст краще за місцевих жителів.

Про суспільне в Україні та Європі

Чим відрізняється суспільне мовлення в Україні? Місією більшості європейських суспільних мовників є вироблення новин, освітніх і культурних програм, корисних аудиторії. Місія суспільного мовлення в Україні полягає в тому, щоб захистити свободи. Ми не приймаємо свободи як належне, на відміну від європейських країн.

У багатьох країнах ЄС є структури, які добре функціонують з точки зору верховенства законів, вільного ринку, податків та рівноваги уряду. Але цього немає в Україні, Молдові, Грузії, Киргизстані чи інших країнах. Суспільне мовлення в Україні перебуває в зовсім іншому середовищі. Ми повинні зважати на цю різницю, оскільки вже маємо досвід низки невдалих реформ, наприклад, у 90-х.

Надзвичайно добре отримати допомогу від західних країн там, де нам бракує досвіду. Корисно мати досвідчених тренерів і приклади проектів, тому що в багатьох випадках ми маємо дилему: обрати людину більш досвідчену, але яка не поділяє цінності, або ту, що має правильні цінності, але не має досвіду. І, перефразовуючи Вацлава Гавела, краще п’ять років помилок, ніж 15 років саботажу. Але ці п’ять років помилок – це роки критики з боку політичних еліт про низькі рейтинги й помилки.

Важливо розуміти, що в Україні суспільне мовлення не класичне. Люди дивилися BBC навіть не роками – десятиріччями. У Великій Британії на BBC виросло ціле покоління. Тепер подивіться на телеглядачів в Україні: молодь не дивиться телевізор. Отже, якщо б при впровадженні реформи був наголос саме на телевізійній реформі, це означало б, що вона не стосується молодої аудиторії.

Про цінності й виклики

Суспільне мовлення в Україні – це про контент, а не про канали, це про довіру, а не про рейтинги. Ненормально судити про загальний стан здоров’я населення за кількістю зайнятих місць у лікарнях. Для цього є інші критерії. Тож замість розмов про рейтинги в один-два відсотки давайте поговоримо про вплив суспільного мовлення не тільки на глядачів, але й на решту ринку.

Успіх – це не те, чого ми досягаємо один раз і забуваємо завтра. Ми зіштовхнемося із неймовірним викликом: через два роки будуть парламентські та президентські вибори. Вони будуть тестом для суспільного мовлення на інформування громадськості перед виборами. Також я очікую, що ми будемо в гіршому політичному становищі після виборів, тому важливо тримати міцну позицію при політичному тиску. Тому важливо, щоб донори були мали не тільки гроші, але й принципи. Щоб вони підтримували суспільне мовлення своєю впевненістю, своїми заявами, формальною й неформальної позиціями, які можуть вплинути на ухвалення рішень.

Зараз ми – не просто перша наглядова рада суспільного мовника. В Україні взагалі немає жодної установи з такою наглядовою радою, в якої ми могли б спитати: а як ви робите це і це? Коли ми питаємо Міністерство економіки, як має працювати наглядова рада, вони відповідають: "Як цікаво, ви зробили більше за нас, чому б нам не спитати у вас про це?". Ми маємо розуміти, що ми тут першопрохідці.

Виживання не повинно стати важливішим за місію. В ситуації, коли парламент і Кабінет міністрів недофінансовують суспільне мовлення, ми не маємо права на помилку. Це загрожує не конкретно цьому суспільному мовнику, це загрожує самій ідеї суспільного мовлення.