Глибинне буріння

 У суботу о 12:30 дивіться програму "Глибинне буріння" з Андрієм Пальчевським із відомим журналістом, телевудичим та документалістом Леонідом Парфьоновим.

Темами програми стануть проблеми дослідження історії пострадянських країн, відповідальність та якість еліти  у пострадянських країнах та роль телебачення у суспільстві.

Слідкуйте за новинами та дивіться ексклюзивні матеріали на сторінці проекту на Facebook- www.facebook.com/GlibinneBurinna.

Реагуйте на короткі повідомлення автора проекту "Глибинне буріння" Андрія Пальчевського та залишайте коментарі у Twitter на сторінці http://twitter.com/GlibinneBurinna.

Найкращі повідомлення з Twitter потраплять в ефір Першого Національного під час виходу програми. Сайти проекту — http://gb.1tv.com.ua, glibinne-burinna.com.ua

Леонід Геннадійович Парфьонов (нар. 26 січня 1960, Череповець, Вологодська область, РРФСР, СРСР) - російський журналіст, телеведучий, автор таких популярних телепроектів, як "Намедні" і "Російська імперія". 

На початку 1980-х служив в Ленінграді. У 1977 році вступив на факультет журналістики Ленінградського університету імені Жданова. Закінчив факультет в 1982 році. У радянській пресі друкувався від "Червоної Зірки" і "Правди" до "Московских новостей" і "Огонька". У 1983 році був кореспондентом у газеті "Вологодський комсомолець", а потім працював на Вологодському обласному ТБ в Череповці. У журналістських колах дружив з майбутнім відомим рок-музикантом Олександром Башлачева. У 1986 році був спецкором молодіжної редакції Центрального телебачення, паралельно працював кореспондентом програми "Світ і молодь".

У 1988 році перейшов працювати на "Авторське телебачення". У 1989 році в співавторстві з Андрієм Разбаш створив трисерійний документальний фільм "Діти XX з'їзду" про покоління шістдесятників. У 1990-1991 роках ведучий розважальної програми "Намедні". У 1991-1993 роках ведучий документального огляду "Портрет на фоні" і програми журналістських розслідувань "Діло" на Першому каналі Останкіно. У 1993-1996 роках ведучий неполітичних новин "Намеді" на НТВ і журналістського розслідування «Дело» на Першому каналі Останкіно, яка закрилася в березні 1995 року.

У 1994 році був автором і ведучим проекту "НТВ - новорічне телебачення", за який отримав свою першу ТЕФІ в номінації "Розважальна програма". У 1995-1996 роках був автором перших двох частин популярного новорічного шоу "Старі пісні про головне". У 1997-2001 роках ведучий історичних програм "Намедні. Наша ера. 1961-91", "Російська імперія", Живий Пушкін" та рубрики  "Особливий погляд Леоніда Парфьонова інформаційно-аналітичної програми "Підсумки". З квітня 1997 по березень 1999 року займається пост головного продюсера НТВ, входив до ради директорів цієї телекомпанії. У 1998 році вів російську версію гри "Форт Боярд".

У 2001-2004 роках ведучий інформаційно-аналітичної програми "Намедні". 31 січня 2003 програма була удостоєна премією ТЕФІ в номінації "Інформаційно-аналітична програма". 1 червня 2004 програма була закрита, а сам Парфьонов - звільнений з телеканалу. З 2004 року - автор документальних фільмів на Першому каналі. За цей період роботи були створені документальні фільми "О, світ - ти спорт!", "Люся", "І особисто Леонід Ілліч", "Зворикін-Муромець", "Птах-Гоголь", "Хребет Росії" та ін З 5 жовтня 2004 року по 20 грудня 2007 був головним редактором журналу "Російський Newsweek". 2008-2010 року було видано 5 томів книги-альбоам "Намедни. Наша ера".

Навесні 2008 року озвучив російську версію мультсеріалу "38 мавп", що виходив на каналі 2х2. У 2009 році - постійний член журі програми "Хвилина слави". З 6 листопада 2010 року, спільно з Тетяною Арно, веде програму "Які наші роки!"На Першому каналі. 25 листопада 2010 став першим лауреатом премії імені Владислава Лістьєва. У 2011 році Леонід Парфьонов став ведучим передачі "Чарівний світ Disney" на Першому каналі.
 
Фільмографія
Документальне кіно
1. 1989 - Діти XX з'їзду (про покоління шістдесятників)
2. 1992 - Портрет на тлі: Ігор Кирилов
3. 1993 - Портрет на тлі: Борис Гребенщиков
4. 1993 - Портрет на тлі: Муслім Магомаєв
5. 1993 - Портрет на тлі: Алла Пугачова
6. 1993 - Портрет на тлі: Єгор Гайдар
7. 1993 - Портрет на тлі: Євген Леонов
8. 1997-2003 - Намедни 1961-2003: Наша ера
9. 1998 - Весь Жванецький (телевізійне зібрання творів Михайла Жванецького)
10. 1998 - Новітня історія. Сімнадцять миттєвостей весни 25 років по тому (про телефільмі "Сімнадцять миттєвостей весни")
11. 1999 - Століття Набокова (до 100-річчя Володимира Набокова)
12. 1999 - Новітня історія. Місце зустрічі. 20 років по тому (про телефільмі "Місце зустрічі змінити не можна")
13. 1999 - Живий Пушкін (до 200-річчя Олександра Сергійовича Пушкіна)
14. 2000-2003 - Російська імперія
15. 2000 - Зикіна (про Людмилу Зикіної)
16. 2000 - 300 років Нового року
17. 2002 - Геннадій Хазанов. Жив був я (про Геннадія Хазанова)
18. 2004 - Ведучий (до 70-річчя Володимира Познера)
19. 2004 - Про світ, ти - спорт! (Про Олімпійські ігри 2004 року в Афінах)
20. 2005 - Люся (до 70-річчя Людмили Гурченко)
21. 2005 - Війна у Криму - все в диму (про Кримську війну)
22. 2005 - Приватний Рубенс за сто мільйонів (про долю одного з головних шедеврів Рубенса, картини "Тарквіній і Лукреція", вивезеної після війни з Німеччини до СРСР)
23. 2005 - Гамбіт. На місці подій (телепредісловіе до кінофільму "Турецький гамбіт")
24. 2006 - І особисто Леонід Ілліч (до 100-річчя Леоніда Брежнєва)
25. 2007 - Вічний Олег (до 80-річчя Олега Єфремова)
26. 2008 - Сучасниця (до 75-річчя Галини Волчек)
27. 2009 - Птах-Гоголь (до 200-річчя Миколи Васильовича Гоголя)
28. 2009 - З твердим знаком на кінці (до 100 річчя з моменту заснування та 20-річчю з моменту поновлення видання газети Коммерсант.)
29. 2010 - Хребет Росії (історія Уралу)
30. 2010 - Зворикін-Муромець (історія створення телебачення і біографія Володимира Зворикіна)
31. 2011 - Він прийшов дати нам волю (до 80-річчя Михайла Горбачова)
Ігрове кіно
1. 1996 - Старі пісні про головне-2 - другий дід Мороз
2. 2000 - Тихі вири - камео
3. 2003-2008 - 38 мавп (мультфільм) на каналі 2×2 - Професійний закадровий дубляж .
4. 2011 - Generation П - камео
5. 2011 - Борис Годунов - дяк Щелканов
Бібліографія
1. Парфьонов Л. Намедни. Наша ера. 1961-1970.-Москва, 2009
2. Парфьонов Л. Намедни. Наша ера. 1971-1980. - Москваб2009
3. Парфьонов Л. Намедни. Наша ера. 1981-1990. - Москва, 2010
4. Парфьонов Л. Намедни. Наша ера. 1991-2000. - Москва, 2010
5. Парфьонов Л. Зворикін Муромець (батько телебачення). - Москва, 2011

Нагороди та номінації
ТЕФІ
- 1995 "Намедні", Краща передача про мистецтво
- 1995 "НТВ - новорічне телебачення", Розважальна програма
- 1999 "Живий Пушкін", Спеціальний приз
- 2002 "Намедні", Інформаційно-аналітична програма
- 2004 Леонід Парфьонов, Спеціальний приз
- 2010 "Зворикін-Муромець", Телевізійний документальний фільм
Інші нагороди
- Приз телепреси в номінації "Телевізійна персона" (28 листопада 2002 року)
- Гран-прі конкурсу "Книга року-2009" Федерального агентства по друку і масовим комунікаціям і Московської міжнародної книжкової виставки-ярмарку (за книгу-альбом "Намедні. Наша ера. 1961-70")
- Книга року за результатами голосування читачів журналу "Афіша" (за книгу-альбом "Намедні. Наша ера. 1961-70")
- Приз "Краща книга журналіста" Федерального агентства по друку і масовим комунікаціям (за книгу-альбом "Намедні. Наша ера. 1961-70")
- Приз "Срібний зливок" від радіостанції "Срібний дощ" в числі подій 2008 року (за книгу-альбом "Намедни. Наша ера. 1961-70")
- Премія імені Владислава Лістьєва (25 листопада 2010 року).
- Премія Союзу журналістів Росії: "Зворикін-Муромець" "За незмінно штучну роботу на тлі конвеєрного телебачення"(2010)
- "Професіонал року" (2010) за версією газети "Ведомости"