Гори, гори, моя зірко!

Театральний режисер Володя Іскремас (искусство — революционным массам) присвятив своє життя новому революційному театру. Своє призначення він вбачав у тому, щоб дарувати людям радість, робити глядача учасником і творцем вистави. І розпочав свою діяльність Іскремас у маленькому містечку, яке переходило з рук у руки: то, потіснивши червоних, у ньому розміщався білий полк, то налітала банда зелених. І завжди Іскремас зі своїм театром опинявся у вирі подій і комічних, і сумних. Іскремас гине у боротьбі із бандитами, але рятує свою ученицю, яка продовжить розпочату ним справу.