Доля людини

З початком Великої Вітчизняної війни теслі Андрію Соколову (Сергій Бондарчук) доводиться розлучитися із сім'єю. Уже в перші місяці війни він отримує поранення і потрапляє у полон. Він переживає пекло фашистського концтабору, завдяки своїй мужності уникає розстрілу і, нарешті, тікає з нього за лінію фронту, до своїх. 

Під час короткої фронтової відпустки на малу батьківщину в Воронеж він дізнається, що дружина і обидві дочки загинули під час бомбардування. З близьких у нього залишився тільки син, який став офіцером. Повернувшись на фронт, Андрій одержує звістку про те, що його син загинув в останній день війни. 

Після війни самотній Соколов працює далеко від рідних місць - в Урюпінську. Там він зустрічає маленького хлопчика Ваню, який залишився сиротою. Його мати померла, а батько пропав безвісти. Соколов говорить хлопчику, що він його батько, і цим дає хлопчику (і собі) надію на нове життя. Соколов своєю мужністю і своєю хоробрістю, людяністю і любов'ю символізує ідеал радянської людини і цим стає ідентифікаційної фігурою цілого покоління.