Як повідомляє Судово-юридична газета, у Рівненському обласному ТЦК та СП пояснили різницю між самовільним залишенням частини та дезертирством. Обидва порушення є військовими злочинами, однак мають різну юридичну природу, різні ознаки та різні строки покарання.
Головна відмінність між СЗЧ і дезертирством полягає у намірі військовослужбовця, тривалості його відсутності та меті таких дій. Під час воєнного стану відповідальність за ці правопорушення є особливо суворою, пише Перший Новинний.
Що таке самовільне залишення частини
Самовільне залишення військової частини або місця служби передбачене статтею 407 Кримінального кодексу України. Йдеться про ситуацію, коли військовослужбовець без дозволу командування залишає місце служби, але не має наміру остаточно ухилятися від військового обов’язку.
У ТЦК пояснюють, що причини такого вчинку можуть бути різними. Серед них називають сімейні обставини, психологічну втому, конфлікти в підрозділі, емоційне виснаження або інші особисті проблеми.
Ключова ознака СЗЧ полягає в тому, що військовий планує повернутися до служби. Тобто його відсутність має тимчасовий характер, навіть якщо сам факт залишення частини є незаконним.
Під час воєнного стану кримінальна відповідальність за СЗЧ може наставати вже після кількох днів відсутності. Залежно від конкретних обставин справи зазвичай ідеться про термін від 3 до 10 діб.
Яке покарання загрожує за СЗЧ
У 2026 році, за самовільне залишення військової частини під час воєнного стану передбачене покарання у вигляді позбавлення волі. Санкція статті може становити від 5 до 10 років ув’язнення.
При цьому для кваліфікації важливо встановити не лише факт відсутності військового, а й обставини, за яких він залишив місце служби. Значення можуть мати тривалість відсутності, поведінка після залишення частини, спроби повернутися та пояснення самого військовослужбовця.
Якщо людина самостійно повернулася до частини, визнала порушення і продовжила службу, це може свідчити про відсутність наміру остаточно ухилитися від військового обов’язку. Такі обставини можуть враховуватися під час розслідування та судового розгляду.
Чим дезертирство відрізняється від СЗЧ
Дезертирство передбачене статтею 408 Кримінального кодексу України та вважається тяжчим злочином. Його головна ознака — прямий намір військовослужбовця повністю ухилитися від подальшого проходження служби.
На відміну від СЗЧ, дезертирство не зводиться лише до факту тривалої відсутності. Вирішальним є саме умисел не повертатися до виконання військових обов’язків.
Дезертирством може вважатися не лише втеча з частини, а й нез’явлення до місця служби після відпустки, лікування, відрядження або переведення. Якщо буде встановлено, що військовий мав намір уникнути подальшої служби, такі дії можуть кваліфікувати саме як дезертирство.
За дезертирство закон передбачає суворішу відповідальність — від 5 до 12 років позбавлення волі.
Чому намір має вирішальне значення
У ТЦК наголошують, що саме намір військовослужбовця є основною межею між самовільним залишенням частини та дезертирством. Якщо військовий тимчасово залишив місце служби, але згодом повернувся або мав намір повернутися, це може свідчити про СЗЧ.
Якщо ж слідство встановить, що людина залишила службу з метою остаточно уникнути військового обов’язку, йтиметься вже про дезертирство. Саме тому в таких справах оцінюють не тільки тривалість відсутності, а й поведінку військового після залишення частини.
Зокрема, можуть враховуватися спроби переховування, зміна місця проживання без повідомлення командування, ігнорування викликів, відмова повернутися до служби або інші дії, які підтверджують намір уникнути військового обов’язку.
Що може вплинути на рішення суду
Повернення до військової частини, співпраця зі слідством і визнання порушення можуть мати значення під час розгляду справи. Такі дії не скасовують відповідальність автоматично, але можуть бути враховані як пом’якшувальні обставини.
Водночас під час воєнного стану суди оцінюють такі справи особливо уважно, оскільки залишення місця служби може впливати на боєздатність підрозділу, виконання бойових завдань і безпеку інших військовослужбовців.
Тому військовим, які опинилися у складній ситуації, важливо не зникати й не переховуватися, а звертатися до командування, правової допомоги або уповноважених органів. Самовільне рішення залишити частину може мати тяжкі кримінальні наслідки.
Нагадаємо, раніше ми писали про виплати за програмою «Власна справа» у 2026 році та причини подати заявку швидше.