Як інформує «Перший Новинний» із посиланням на матеріал Neue Zürcher Zeitung, НАТО бере на себе вагомі зобов’язання щодо забезпечення Києва фінансами на тлі припинення підтримки з боку Вашингтона. Північноатлантичний Альянс планує надати Україні 140 млрд євро протягом 2026 та 2027 років, проте питання щодо практичної реалізації цієї ініціативи залишається відкритим.
Рішення саміту НАТО в Анкарі
Під час саміту НАТО в Анкарі представники 32 держав-членів офіційно погодили обсяги допомоги для України. Згідно з планом, у 2026 році Україна має отримати 70 млрд євро. Ці кошти спрямовуватимуться на закупівлю військової техніки, проведення інтенсивного навчання особового складу та надання стратегічної підтримки державі. Наступний, 2027 рік, також передбачає збереження фінансування на аналогічному рівні. Це рішення стало безпосередньою реакцією на суттєві трансформації у політичному курсі США.
Зміна зовнішньополітичного курсу США
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп заборонив пряме виділення коштів Україні, внаслідок чого основний «тягар» забезпечення оборонних потреб ЗСУ перейшов до Європи. Посол США в НАТО Меттью Вітакер наголосив, що його країна вже надала вагомішу підтримку, ніж будь-яка інша держава, тому тепер Європа повинна самостійно акумулювати необхідні активи. Успіх цього процесу залежить від принципу справедливого розподілу витрат між європейськими країнами, проте наразі в Альянсі спостерігаються глибокі розбіжності.
Географія та обсяги фінансової допомоги
Географія фінансової допомоги залишається неоднорідною, при цьому лідерство утримують ключові економіки. За даними Кільського інституту світової економіки, обсяги виділених коштів розподілилися так:
- Німеччина: у бюджеті на 2026 рік передбачено 11,5 млрд євро.
- Норвегія: заклала 7,6 млрд євро, з яких 80% суми спрямовано безпосередньо на озброєння.
- Велика Британія: виділить близько 4,4 млрд євро.
- Швеція: на початку поточного року збільшила допомогу на 1 млрд євро.
- Данія та Нідерланди: продовжують стабільну підтримку, попри те, що обсяги весняних пакетів допомоги були меншими за попередні.
Виклики для європейської єдності
Не всі впливові держави-члени Альянсу проявляють ініціативу у фінансуванні. Франція, Італія та Іспанія демонструють результати, що значно відстають від лідерів, а їхні внески не відповідають потенціалу та статусу провідних економік, що створює політичну напругу всередині НАТО. Станом на кінець квітня фактично отримана Україною сума становить близько 10 млрд євро. Якщо темпи не будуть суттєво прискорені, до кінця року союзники ризикують вийти лише на 30 млрд євро замість обіцяних 70. Така ситуація вимагає негайного вдосконалення логістичних ланцюгів та процедур закупівлі озброєння.
Історичний контекст та висновок щодо реалізації плану
Перебіг подій в історичному ракурсі (з моменту вторгнення РФ в Україну) свідчить, що гучні політичні заяви партнерів/союзників не завжди перетворюються на реальне фінансування. Статистика Кільського інституту свідчить про певні загрози: за 4,5 роки повномасштабної війни європейські інституції та країни обіцяли надати 400 млрд євро, проте до Києва надійшло лише 180 млрд — менше половини від заявлених обсягів.
Аналіз поточної динаміки вказує на те, що виконання плану у 140 млрд євро є вкрай складним завданням. З огляду на повільні темпи виділення коштів, розбіжності між країнами-членами та значний розрив між обіцянками й фактичними надходженнями, досягнення цілі можливе лише за умови радикальної зміни підходів до фінансування. Без активної консолідації зусиль провідних економік Альянсу та реального пришвидшення логістики існує високий ризик недоотримання Україною значної частини заявленого обсягу підтримки. Європа має довести спроможність самостійно протистояти викликам безпеці у нових умовах.
Раніше ми писали про те, чому Росія стежить за навчаннями НАТО в Балтійському регіоні.