Як інформує «Перший Новинний» з посиланням на аналітику Інституту вивчення війни (ISW), масштабний комбінований удар по українських містах 2 червня не був стихійною реакцією Кремля — за ним стоїть холодний стратегічний розрахунок.
Зокрема, експерти виділили 2 ключові мотиви Росії: використати дефіцит ракет-перехоплювачів Patriot у ЗСУ/Сил оборони для завдання максимальних втрат населенню України, а також відвернути суспільну (соціуму РФ) та міжнародну увагу від системних провалів внутрішньої на зовнішньої політики РФ.
Київ під ударом: масштаби трагедії
2 червня держава-терорист завдала скоординованого удару ракетами та безпілотниками по Києву і ще кількох містах України. Лише у столиці загинули 7 людей, 90 дістали поранення. Загалом по країні кількість жертв обчислюється десятками загиблих, постраждали понад 100 цивільних. В ISW зафіксували: удар вписується у стійку схему ескалації/активізації атак, яку Москва веде з прицілом на виснаження системи протиповітряної оборони України.
Інсценована «легітимність» російського теракту
Напередодні масованої атаки, 1 червня, російський диктатор Володимир Путін зібрав нараду з керівниками силового блоку РФ. Формальним приводом став удар українських сил у ніч на 22 травня по штаб-квартирі Центру передових безпілотних технологій «Рубікон» в окупованому Старобільську Луганської області. Путін назвав знищений об’єкт «виключно цивільним» і публічно заявив про необхідність відповіді.
Цю інформацію підтвердив речник Кремля Дмитро Пєсков: після наради російський диктатор віддав «другій армії світу» відповідні бойові накази. МО РФ оголосило атаку 2 червня «ударом-відповіддю» і стверджувало про ураження нібито виключно військових та оборонно-промислових об’єктів. В ISW цю версію спростували фактами: реальними цілями ворога виявилися житлові квартали, цивільна та критична інфраструктура в Україні, а кількість жертв серед мирного населення унеможливлює будь-яке інше трактування.
Ескалація після ганебного «перемир’я»
Аналітики розглядають удар 2 червня як закономірне продовження терористичного курсу, який РФ обрала одразу після закінчення триденного «припинення вогню» 9–11 травня. Те «перемир’я» саме по собі стало симптомом слабкості: кремлівський тиран був змушений особисто звертатися до Києва з проханням утриматися від атак під час «параду перемоги» в Москві. В ISW назвали це красномовним свідченням того, що Росія не здатна захистити навіть власну столицю від далекобійних ударів України.
Після 11 травня Путін та інші чиновники РФ публічно погрожували ударами по «центрах прийняття рішень» у Києві у разі продовження глибоких атак з українського боку. Однак паралельно РФ сама систематично ігнорувала «дух оголошеного перемир’я», завдаючи ударів. В ISW констатували: посилання на Старобільськ як єдину причину атаки на Україну — це дезінформаційна «димова завіса». Держава-терорист завдала б цих ударів незалежно від будь-якого приводу.
Путін приховує слабкість за терором
Додатковим чинником ескалації стало поширення невдоволення всередині самої РФ. Ультранаціоналістичні «військові блогери» дедалі голосніше критикують Кремль за відсутність «відчутної відповіді» на обстріли тилу Росії, а МО РФ нещодавно відкрито погрожувало «систематичною серією ударів» по Україні.
В ISW підбили підсумок: застосування касетних боєприпасів і цілеспрямовані повторні удари по рятувальниках у Києві — це не тактична помилка армії Путіна, а свідома стратегія максимізації жертв серед цивільного населення.
Масовані удари по Києву РФ використовує у якості інструменту психологічного тиску на українське суспільство, намагаючись зламати його волю до спротиву. Водночас це спроба приховати власну безпорадність: нездатність Росії захистити свою територію від далекобійних ударів України і «сором» від ситуації, коли Путіну довелося «випрошувати» у Києва дозвіл провести хоча б урізаний парад 9 травня.
Раніше ми писали про наслідки атаки РФ на Київ 2 червня.