Як інформує «Перший Новинний» із посиланням на матеріал «Судово-юридичної газети», у 2026 році нарахування додаткової бойової винагороди можливе виключно за наявності чітко визначених законодавством правових підстав.
Зокрема, якщо фінансові виплати були нараховані або отримані захисником без відповідного права на них, це зумовлює не лише обов’язок повного повернення одержаних матеріальних коштів, а й кримінальне переслідування. Саме таку справу нещодавно розглянув Дергачівський районний суд Харківської області.
Обставини вчинення правопорушення
Під час розслідування було документально встановлено, що мобілізований, який проходив службу на посаді механіка-радіотелефоніста відділення управління роти радіолокаційної боротьби, у період із 1 по 31 січня 2023 року фактично перебував у розташуванні своєї військової частини. Зазначена локація, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, не належала до району безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно з висновком суду, армієць достеменно володів інформацією, що у вказаний часовий проміжок він не брав безпосередньої участі в бойових зіткненнях та не забезпечував здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на першій лінії. Водночас саме така фронтова діяльність, згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України № 168, є єдиною підставою для нарахування додаткової винагороди у розмірі до 100 тисяч гривень пропорційно часу виконання завдань.
Судовий орган констатував, що обвинувачений умисно приховав від посадових осіб військової частини, які відповідають за формування відомостей та виплату грошового забезпечення, факт відсутності у нього законного права на фінансову премію. Унаслідок таких дій громадянин безпідставно заволодів державними коштами у сумі 70 тисяч гривень. Виплачену бойову винагороду чоловік витратив на власні потреби, чим завдав майнових збитків державі в особі військового підрозділу. Кримінальні дії фігуранта було кваліфіковано за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
Правова позиція та аргументація суду
Розгляд цього кримінального провадження відбувався у спрощеному порядку згідно зі статтями 302, 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України. Такий формат став можливим через те, що обвинувачений беззастережно визнав власну провину, не заперечував встановлені під час дізнання фактичні обставини події, погодився на дослідження обвинувального акта без проведення класичного судового засідання та повністю визнав заявлений цивільний позов. Добровільність та усвідомленість цієї позиції додатково засвідчив його адвокат.
Під час визначення міри покарання суд спирався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо дефініції щирого каяття, яка міститься у постанові від 27 листопада 2019 року, а також на загальні засади призначення кримінальних покарань, сформовані Верховним Судом.
Під час вивчення особи порушника було зафіксовано такі відомості:
- Громадянин раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та не має судимостей;
- На обліку у лікарів медичних установ психіатричного та наркологічного профілю не перебуває;
- За місцем виконання військових обов’язків характеризується задовільно;
- Повністю визнав провину, продемонстрував щире каяття та активно сприяв органам досудового розслідування у розкритті проступку.
Щире каяття та активне сприяння слідству суд визнав обставинами, які пом’якшують покарання на підставі пункту 1 частини першої статті 66 КК України. Обставин, які б обтяжували відповідальність підсудного, виявлено не було.
Фінальний вердикт суду та матеріальні стягнення з військового
Урахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, анкетні дані винного, його ставлення до правопорушення та фінансові наслідки для бюджету, суддя дійшов висновку, що справедливим і достатнім заходом примусу буде грошовий штраф у межах санкції частини першої статті 190 КК України.
Паралельно було розглянуто цивільний позов органів прокуратури, поданий в інтересах держави/Міністерства оборони України та відповідного військового підрозділу щодо повного відшкодування заподіяних матеріальних збитків. Керуючись вимогами статей 22 і 1166 Цивільного кодексу України, а також статтями 128 та 129 Кримінального процесуального кодексу України, суд задовольнив ці вимоги через повне визнання позову обвинуваченим та наявність неспростовних доказів шкоди.
За результатами розгляду судової справи № 619/4358/26 ухвалено вирок: «захисника» визнано винним у скоєнні кримінального проступку за частиною першою статті 190 КК України та покарано штрафом у розмірі 34 тисячі гривень. Також судовим рішенням із засудженого стягнуто 70 тисяч гривень матеріальних збитків на користь військової частини.
Раніше ми писали про те, що родини загиблих військових на Волині можуть оформити допомогу у 100 000 грн.