Діти-біженці залишаються поза увагою влади

Без права на повноцінне життя. Діти-біженці, які з року в рік все більше прибувають в Україну, залишаються поза увагою влади. Експерти б’ють на сполох, бо нинішні неповнолітні нелегали з Афганістану та Сомалі - також майбутнє України. До двадцятої річниці з дня набуття чинності конвенції ООН про права дитини Юлія Галушка дізнавалась, з якими проблемами тут стикаються діти-біженці.

Муртаза приїхав до України три роки тому, коли йому було п'ятнадцять. Без батьків. Зараз чекає на статус біженця. Хоче лишитися в Україні, бо сподівається на професійну футбольну кар'єру. А поки що грає за місцевий клуб.

Муртаза Валізаде, шукач притулку з Ірану:

- У мене документ - только справка, потому я не могу играть с ними. Если у меня будет паспорт украинский беженца, я могу играть в команде, где мне дадут место.

Таких позитивних історій юних біженців, як у Муртази - небагато. Підлітки, які прибувають в Україну без супроводу дорослих, потрапляють у зону ризику.

Діна Гуд, експерт з питань захисту прав дитини та притулку:

- Эти дети остаются совершенно невидимы для государственных структур, потому что, по законодательству Украины, обратится за убежищем такой подросток, если ему не исполнилось 18 лет, может только с законным представителем.

Якщо шукачам притулку не вдасться поселитися в один із двох центрів тимчасового перебування біженців, які є в Україні - на Закарпатті та в Одеській області, - діти опиняються без захисту на вулиці. 

Максим Буткевич, речник УВКБ ООН:

- Якщо дитина достатньо доросла і це хлопчик - це потім означає важку працю на ринку. Звичайно, ні про яку освіту не йдеться. Дехто стає вразливим для тих, хто полює на дітей з дуже різними цілями.

За офіційною статистикою, усього в Україні нині перебуває п'ятсот дванадцять дітей - шукачів притулку.
Ще п'ятсот сорок уже отримали статус біженця. Найбільше з Афганістану - триста двадцять. Далі у списку Вірменія, Азербайджан, Чечня, Конго, Судан. Утім таких дітей може бути значно більше. Бо статистика вважає їх дітьми лише до п'ятнадцяти років. Старших за цей вік уже вносять до списку дорослих.

Лємі пощастило - з Афганістану вона прибула разом із сім'єю. Вже тут пішла в перший клас. Мовні, етнокультурні, релігійні бар'єри подолала. Однак на порозуміння з однокласниками знадобилося кілька років.

Лєма Аханг, біженка з Афганістану:

- Сначала я язык не знала, потом ихнии традиции. Или для них было очень интересно, когда у нас праздники, я руку красила хной. И для них это тоже был повод посмеяться. Но сейчас они все это знают, и я тоже все знаю о вас.

Експерти, які опікуються проблемами біженців, кажуть: для таких дітей потрібна спеціальна програма адаптації в Україні - з додатковими шкільними заняттями, спеціальними абетками, які допоможуть наздогнати шкільну програму, та чітко прописаними правилами поведінки.

Наталія Гуржій, голова правління благодійного фонду, який опікується біженцями:

- Уявіть собі дитину, яка потрапила сюди у 10-літньому віці. Поки вона зрозуміє хоч щось мовою, а навчання її іде - вона має іти в перший клас - це велика травма для дитини.

Вливатися в українське життя у Києві біженцям допомагають у спеціальному Інтеграційному центрі - він один на кілька областей. Тут кілька разів на тиждень вивчають українську, російську та англійську, комп'ютерну грамоту. Волонтери - переважно студенти.

Віоланта Бернарду, волонтер:

- Через малювання ми їх вчимо мови. Які є кольори, які є тваринки, саме українською мовою до них спілкуєшся і вони розуміють.

- Здесь тоже мы ремонты сделали, 5 лет мы уже здесь.

Керівник центру Каріма - і сама біженка, а тепер громадянка України, боїться, що заклад закриють. Адже з приміщень їх уже не раз виселяли, бо займали будівлі дитсадків. Міжнародні організації відмовляються давати гроші на оренду та ремонт, бо і Україна має виділяти на це кошти.
Проблеми визнають у Державній міграційній службі. Обіцяють і інтеграційний центр відстояти, і підтягти систему взаємодії з шукачами притулку, зокрема, з дітьми, до рівня європейської. Для цього взялися розробляти спеціальні освітні та медичні програми для дітей-біженців.

Наталія Науменко, директор Депаратаменту у справах біженців Державної міграційної служби:

- Я сподіваюсь, ми зможемо досягнути домовленостей з Міносвіти, щоб розробити уніфіковані програми для таких дітей для того, щоб вони могли наздогнати те, що вони пропустили.

Нині експерти чекають на зміни - у серпні ухвалили новий закон про біженців. Щоб він запрацював - ще потрібно прописати всі механізми. Міжнародні організації вважають, що допомогти можуть самі нелегали, якщо Україна дасть їм шанс на повноцінне життя.

Автори: Юлія Галушка, Іван Андрєєв, Олександр Колосов, Аніта Нікогосян, Іван Бабущак. Перший Національний.