Як інформує «Перший Новинний» з посиланням на джерела Reuters, Оман запропонував Ірану створити спільний регіональний механізм управління Ормузькою протокою (Ормуз) на основі добровільних внесків. Пропозиція, яка вже має підтримку в регіоні, передбачає, що Тегеран не матиме одноосібного контролю над стратегічним «водним коридором», через який у мирний час щодня проходить близько 20 млн барелів нафти — приблизно 20% світового морського нафтового експорту.
Що саме пропонує Оман
Маскат розробив план управління судноплавством на основі двох окремо контрольованих маршрутів та чіткої правової бази. Конкретні пункти пропозиції:
- Південний коридор — через оманські територіальні води — передбачає вільне судноплавство за довоєнними умовами без жодних обмежень;
- Північний коридор — через іранські води — вимагатиме попереднього дозволу Тегерана, однак жодних мит не передбачено;
- Добровільні внески від країн-користувачів на фінансування навігації, захисту довкілля та пошуково-рятувальних операцій — за зразком Малаккської протоки в Південно-Східній Азії;
- Спільний нагляд Ірану, Оману та інших країн Перської затоки замість одноосібного контролю будь-якої держави;
- Правова та регуляторна база для проходу суден, координаційні протоколи та механізми вирішення спорів;
- Стандарти безпеки та гібридна модель управління — не необмежений прохід, але й не одностороння іранська система контролю.
Міністр закордонних справ Оману Бадр аль-Бусаїді заявив, що Маскат не підтримує обов’язкових транзитних платежів і погодиться лише на добровільне фінансування.
Скільки Іран стягував за прохід танкерів/кораблів
Для розуміння ставок: з березня 2026 року Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) стягував з кораблів від 1,5 до 2 млн доларів за один прохід через протоку — залежно від розміру, типу та обсягу вантажу. Платежі приймалися готівкою, криптовалютою або бартером. Поверх цього страхові компанії стягували військово-ризикову премію ще у 2–2,5 млн доларів за один транзит — тобто сукупні витрати оператора великого танкера сягали до 4,5 млн доларів за один прохід. Кошти від зборів надходили на рахунок Центрального банку Ірану. Саме тому оманська пропозиція добровільних внесків замість обов’язкових мит є принципово іншою моделлю — і водночас юридично більш прийнятною для міжнародної спільноти.
Як розвивалися переговори
Переговори між Оманом та Іраном прискорились навесні 2026 року. 29 червня заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді підтвердив проведення першого засідання Спільного комітету з питань Ормузької протоки в Маскаті — першого структурованого двостороннього органу, присвяченого управлінню протокою. Головний ядерний переговорник Ірану Мохаммад Багер Галібаф також відвідав Маскат, де окремо зустрівся з оманським міністром закордонних справ та іранським колегою Аббасом Аракчі. У понеділок, 28 липня, Аракчі провів окремі телефонні розмови з оманським міністром закордонних справ та саудівським колегою принцом Фейсалом бін Фарханом — сторони наголосили на необхідності зміцнення регіонального співробітництва.
Згідно з меморандумом про взаєморозуміння між США та Іраном, підписаним минулого місяця, протягом перших 60 днів судна матимуть право вільно і безпечно проходити через протоку. Після завершення цього терміну модель управління визначатиметься спільно Іраном, Оманом та іншими країнами Перської затоки. Окрім того, США зобов’язалися разом із регіональними партнерами виділити щонайменше 300 млрд доларів на реконструкцію та економічний розвиток Ірану — деталі мають бути узгоджені впродовж 60 днів.
Правові суперечності
Питання транзитних зборів є юридично найбільш суперечливим елементом переговорів. Згідно з Конвенцією ООН з морського права (ЮНКЛОС), стягування мита з суден, що здійснюють транзитний прохід через міжнародні протоки, є неприпустимим. Будь-яка формалізована система зборів суперечитиме чинному міжнародному морському праву і може спричинити розгляд справи в Міжнародному суді ООН або Міжнародному трибуналі з морського права (МТМП).
Контекст: п’ять місяців кризи
Криза в Ормузькій протоці триває з 28 лютого 2026 року. За цей час потоплено один буксир, пошкоджено щонайменше 17 торгових суден, захоплено 2 кораблі, загинули або зникли безвісти 12 моряків. 2 березня 2026 року КВІР офіційно підтвердив закриття протоки для «недружніх країн», залишивши право проходу лише для суден, схвалених Тегераном. 4 березня Військово-морські сили (ВМС) Ірану заявили про встановлення «повного контролю» над протокою. Фактично через неї досі проходять лише нафтові танкери до Китаю та Індії — під військовим супроводом. Станом на вівторок через протоку пройшло лише 13 комерційних суден, серед яких 6 танкерів — тоді як до війни щодня проходило понад 100 суден.
Реакція ринків та дипломатичний фон
Після того як США та Іран призупинили взаємні удари, світові ціни на нафту впали більш як на 7% — ринки відреагували на перші ознаки дипломатичного прогресу. Президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон веде «конструктивні переговори» з Тегераном і шанс на укладення угоди є, однак попередив: якщо перемовини не дадуть результату, авіаудари відновляться.
Скептицизм аналітиків
Експерти застерігають: пропозиція може виявитися нежиттєздатною вже на першому пункті — важко уявити, що Іран погодиться відмовитися від одноосібного управління протокою без суттєвих поступок з боку США. Контроль над Ормузькою протокою залишається головним «козирем» Тегерана у протистоянні з Вашингтоном. Попри заяви про відкриття протоки, дані систем відстеження суден і досі фіксують її фактичне закриття — вже п’ятий місяць поспіль.
Раніше ми писали про те, що операція США в Ормузькій протоці втратила ефективність.