Як інформує «Перший Новинний» із посиланням на «Дзеркало тижня», Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) запровадило єдині критерії/стандарти госпіталізації пацієнтів. Однією з головних причин таких змін стала значна кількість випадків, коли перебування людей у лікарняному стаціонарі (цілодобовому відділенні медзакладу) не було необхідним.
Регламент наказу № 1044 та обов’язковість застосування
Оновлені регламенти затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2026 року № 1044. Цей документ вводить у дію спеціальний стандарт під назвою «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги». Нормативний акт розроблено задля формування уніфікованого підходу до встановлення доцільності перебування людини на стаціонарному лікуванні — це стосується як планових чи екстрених ситуацій, так і процесів продовження терапії, направлення до іншого медичного закладу або підготовки виписки.
Дотримання затвердженого стандарту є обов’язковою вимогою для всіх лікувальних установ незалежно від їхньої форми власності — державних, комунальних та приватних. Під час проведення онлайн-семінару для медичної спільноти заступник міністра охорони здоров’я України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Євгеній Гончар підкреслив, що впровадження оновлених правил спрямовано на оцінку суто медичної обґрунтованості перебування людини в лікарняній палаті.
Фінансово-економічне підґрунтя та медичні ризики
Питання фінансового забезпечення лікувального процесу зазначеним наказом № 1044 не регламентуються, адже порядок оплати медичних послуг регулюється Програмою медичних гарантій (державною системою безоплатних медичних послуг). Реформування системи у МОЗ пояснюють великими обсягами безпідставних госпіталізацій. За свідченням Гончара, їхня частка досягає 38,1%, а у відділеннях загальної терапії показник надлишкових ліжко-днів (днів перебування на лікарняному ліжку) може становити до 65%.
У профільному відомстві наголошують, що перебування в лікувальному закладі без наявних медичних причин спричиняє невиправдане навантаження на систему охорони здоров’я та створює загрозу для самих пацієнтів через ризик інфікування внутрішньолікарняними штами мікроорганізмів (бактеріями, стійкими до антибіотиків у межах лікарні).
Нові правила та показання для госпіталізації пацієнтів
Згідно із затвердженим стандартом, чіткими медичними підставами для направлення пацієнта до стаціонару є:
- потреба у цілодобовому медичному спостереженні;
- необхідність безперервного моніторингу життєво важливих показників організму (тиску, пульсу, рівня кисню);
- проведення інвазивних (пов’язаних із проникненням крізь природні бар’єри організму, наприклад, через шкіру або слизові оболонки) чи високоризикових хірургічних або діагностичних втручань;
- гострі чи кризові психічні стани, які вимагають інтенсивної терапії та постійного нагляду;
- критичні показники дихання, кровообігу, свідомості або результатів лабораторних аналізів;
- неможливість безпечно проводити складні медичні процедури в амбулаторних умовах (поза лікарнею — вдома чи у поліклініці). Зокрема йдеться про інсулінотерапію (введення препаратів інсуліну для підтримання рівня цукру в крові), оксигенотерапію (лікування киснем під тиском або через маску), введення антикоагулянтів (ліків, що розріджують кров і запобігають утворенню тромбів) чи парентеральних препаратів (ліків, які вводяться внутрішньовенно або внутрішньом’язово).
Також оптимізований стандарт дає лікарю право спостерігати за станом людини у палаті або відділенні невідкладної допомоги терміном до 24 годин без оформлення повної госпіталізації, якщо необхідно додатково визначити тактику лікування. Рішення про виписку ухвалюють за умови стабілізації стану пацієнта, відсутності загрози його життю та можливості безпечно продовжити курсову терапію вдома.
Актуалізований стандарт регулює так звані соціальні та побутові показання щодо направлення до стаціонару
Ситуації, коли фізичний стан пацієнта не вимагає обов’язкового перебування в лікарні, проте проживання вдома є небезпечним або неможливим:
- нездатність людини до самообслуговування та відсутність стороннього догляду;
- відсутність безпечного житла, тепла, води, електроенергії чи зв’язку;
- загроза або ризик зазнати домашнього насильства;
- відсутність доступу до необхідного медичного обладнання або медичних послуг удома;
- неможливість пройти повторний медогляд через відсутність транспорту або зв’язку;
- відсутність своєчасного доступу до первинної медичної чи соціальної допомоги.
Оформлення таких осіб до стаціонару дозволяється за умови, якщо соціальні служби не мають можливості владнати виниклу проблему протягом 24–48 годин. При цьому медичний персонал повинен щоденно переоцінювати стан такого пацієнта, залучати соціальні служби та фіксувати всі дії у документації. У МОЗ також повідомили, що у 2026 році ревізії щодо виконання впровадженого наказу не плануються, а запровадження додаткових форм документації не передбачене.
Реакція медичної спільноти України
Серед фахівців галузі поліпшені норми викликали експертні дискусії. Частина лікарів переконана, що впровадження стандартизованих критеріїв здатне убезпечити громадян від зайвого перебування в лікарнях та захистити пацієнтів від безпідставних відмов у наданні допомоги. Інші фахівці вказують на недостатню сформованість мережі амбулаторної ланки (поліклінік і сімейних лікарів) та служб невідкладної допомоги, а також підкреслюють ризик зростання бюрократичного навантаження на персональний склад медичних закладів.
Суттєвим викликом медики вважають випадки, коли людина не підпадає під критерії госпіталізації, однак позбавлена можливості оперативно пройти необхідні діагностичні процедури, придбати медикаменти чи потрапити на прийом до вузькопрофільних фахівців у поліклініці.
Раніше ми писали про те, до кого звертатися, якщо сімейний лікар у відпустці.