"Підводні камені" кредитування по-українськи

Наступна наша розповідь про те, як заощадити власні кошти і зберегти нерви тим людям, які хочуть купити автомобіль чи квартиру, але всієї суми не мають. У цій ситуації, ставка кредиту у 2 відсотки, яку пропонують деякі компанії, виглядає надто спокусливо. На таку рекламну і спокусився герой нашого матеріалу. А потім дуже пожалкував. З одного боку винен сам - не читав договір уважно! З іншого - юридичним спеціалістам не важко задурити голову звичайному обивателю.

Тож "Підсумки тижня" вирішили ще раз нагадати, що треба знати людям, які хочуть покращити життя, але не хочуть переплачувати банкам. Історія від - Ігоря Климовського.

Віктор Кухарський батько аж чотирьох дітей. Живе неподалік Києва. Йому власний автомобіль потрібен, як повітря, адже щодня треба відвозити в школу та садочок ватагу дітей, а крім т ого, і самому встигати на нарботу та у господарських справах. Попердня старенька машина вже ледве бігала. Родина вирішила її продати, а замість неї купити щось новіше та краще. Однак грошей на новий автомобіль у Віктора не вистачало, брати кредит у банку він не хотів. Зрештою, свій варіант він таки знайшов. Допомогла реклама!

Віктор Кухарський, завгосп у дитячому садочку:

- Два процента годовых на 15 лет. Когда бюджет семейный, допустим маленький, начинаешь задумываться, считать что-то. Ну так предварительно подсчитал, что около тысячи в месяц пришлось бы платить, что меня собственно говоря и устраивало.

Віктор віришив погоджуватись, не кожен день же таке щастя трапляється. Він вніс на рахунок компанії, яка пропонувала вигідні умови 15 тисяч гривень як перший внесок. Менеджер з продажів пообіцяла, що автомобіль чоловік отримає найпізніше за двамісяці. Віктор без сумнівів підписав угоду. У своїх мріях родина уже їздила на новенькому авто.

Віктор Кухарський, завгосп у дитячому садочку:

- Трое из них учатся. Двое в школу ходят в Киеве, а младший которому три года, в детский садик. Живу я в Новых Петривцах, поэтому мне добираться в Киев было жизненно необходимо.

Однак, обіцяний час минув, а автомобліль ніхто Вікторові не дав. Чоловік запідозрив неладне. Почав з’ясовувати, у чому проблема. Тоді привітні менеджери стали з ним говорити зовсім по-іншому.

Віктор Кухарський, завгосп у дитячому садочку:

- Проходит месяц, я обращаюсь туда, спрашиваю, в чем же дело. Они говорят, что нужно подождать. Идите в центральный офис и выясняйте отношения там. Я прихожу туда, там сидит молодой человек и начинает объяснять: вы договор читали? у нас идет розыгрыш. Собирается определенное количесвто людей. Кто больше заплатил за машину.

Виявилось, Віктор вступив у купівлю в групах. Ще за радянських часів це називалось касою взаємодопомоги. Контору, що надає такі послуги, дуже легко вичислити за однією рисою: наявністю початковго внеску. Спочатку гроші, а потім, колись буде товар. Самі розумієте, має бути навпаки.

Ростислав Шапошніков, голова правозахисної організації:

- В первую очередь нужно человеку при вступлении в эту програму заплатить 10% от суммы, которую он указал, которую он хочет заплатить за автомобиль. Допустим это 200 тыс. грн. Т.е. 20 тысяч он должен подарить. В случае, если он якобы выигрывает право на покупку автомобиля, он должен заплатить еще 6%, опять таки подарить.

А чистих платежів, тобто щомісячних внесків у пана Віктора аж на півпроцента. Звичайно, що перевагу нададуть тому хто, сплатив більше грошей. Але про це повідомляють вже тоді, коли грош, вступний внесок, сплачено, угоду підписано і шляху назад немає.

Віктор Кухарський, завгосп у дитячому садочку:

- Я подходил с человеческой стороны. Написал письмо о том, что у меня действительно четверо малолетних детей. Отдал им. И до конца года якобы обещали закрыть мой вопрос. Вроде как обрадовался, а пришел домой, лежит письмо от их организации уже официально. Слова были слова, а в письме было четко написано и сказано, что я не получу, так как у меня маленький процент.

Схема дуже проста: пообіцяти надвигідні умови, зіграти на природньому бажанні зекономити і зробити все, щоб людина підписала угоду. І заплатила початковий внесок. Все, тепер кліент на гачку.

Нині цей бізнес існує цілком легально. Чому ж українці так охоче віддають свої гроші чужим людям, вірячи в солодкі слова? Перше - недобросовісна реклама. Людям навіюють те, що можна легко, без довідки про доходи, під дуже невисокий відсоток отримати автомобіль чи навіть житло.

В'ячеслав Булавін, директор рекламної агенції:

- Чем более привлекательное предложение, тем большее надо искать в нем определенного рода обман, определенное лукавство. Или что-то недоговоренное. Ну как в свое время было с кредитами. Объявляется кредит на какой-то процент, а ряд скрытых процентов не указывается. Человек берет кредит и выясняется, что у него процент не 20, а 70.

Якщо реклама спрацювала, починається наступний етап: людина приходить на зустріч з продавцем-консультантом. І тут на кліента чекає справжня промивка мізків. Ми на особистому досвіді перконались - обіцяють ну дуже солодкі умови. Утриматись було важко, навіть знаючи, що тут не все гаразд. Годі й казати про людину, в якої грошей бракує, а автомбіль чи житло вкрай необхідні.

Віктор Жданов, юрист:

- Прежде всего не стоит слушать продавца-консультанта, который рассказывает одно, а в договоре прописано другое. Но у нас же как, юридически. То, что кто-то рассказывает, это к делу не пришьешь. А то, что написано в договоре - это юридически обосновано.

Але якщо ви попросите примірник угоди, для того, щоб почитати чи показати юристу - вам стовідсоткового відмовлять. Побачити цей документ вдасться лише у день підписання угоди.

Віктор Жданов, юрист:

- Предприятия, которым нечего скрывать, они на 100% дают договор читать клиентам. И это законное требование.

Ростислав Шапошніков, голова правозахисної організації:

- Договор написан хитро, писали его не дураки. Он написан, так чтобы человек бегло его просмотрел и как бы все ему понравилось. Но очень много подводных камней. И на первый взгляд он не сможет оценить, во что он попадает.

Розірвати угоду і повернути гроші без будь яких наслідків для себе, зазвичай, можна протягом перших десяти днів. Але як правило у цей час клієнт такої компанії перебуває в піднесеному стані. І ще не второпав, куди ж його занесло.

Віктор Жданов, юрист:

- Менталитет такой - вдруг это меня не коснется, я лучше знаю, куда вложить эти деньги.Предостеречь практически нереально.

Тож угоди укладаються, ділки продовожують заробляти гроші, а кліенти компаній стають учасниками лотерії - раз на тиждень чи два розігрують право отримати авто.

Ростислав Шапошніков, голова правозахисної організації:

- Не написаны условия этого конкурса, механизм, кто получает приоритет. Понимаете в чем суть: схемы непрозрачны. Человек может 10 лет участвовать в этой програрмме и постоянно проигрывать. А почему он проигрывает, он не знает. Возникает такая ситуация, что люди некотоыре могут получать право на автомобиль, а этих люедй могут вводить искуственно.

Підсумки зв`язалися з представниками кількох компаній, які займаютсья купівлею в групах. Але всі трошки перелякано відмовлялися від будь-яких коментарів. Посилались і на вкрай високу зайнятість, і на те, що немає прес-служби. Знаходили тисячу причин.

Віктор Кухарський, завгосп у дитячому садочку:

- Лучше не связываться с ними. Почему? Потому что лучше заплатить больший процент и отдать банку, чем клевать на вот эти два процента несчастных, которые они предлагают. И потом иметь головную боль. Народу просто-напросто не советую, это чисто лотерея!

Не менше половини вкладників подібних компаній залишаютсья вкрай невдоволеними і рано чи пізно хочуть повернути свої гроші назад. Але і тут на них чекає ще один неприєминй сюрприз.

Віктор Кухарський, завгосп у дитячому садочку:

- Деньги вернуть практически невозможно, потому что в договоре прописано четко и ясно. Машину я могу получить в течение 15 лет, на тот срок, на который заключен договор. Деньги могут вернуть, эти 15 тысяч в течение тоже 5 лет и то за минусом двух чистых платежей.

Але не без ложки меду в бочці дьогтю. В Україні працють кілька юридичних компаній, які спеціалізуються саме на поверненні грошей, які було вкладено у групову купівлю. Судові процеси тривають, як правило, від трьох місяців до одного року. Юристи повертають усі гроші, які було вкладено. Статистика напрочуд оптимістична, кажуть що вдаєтсья виграти дев'ять справ з десяти.

Автор: Ігор Климовський. Оператор: Роман Пух. Підсумки тижня.