Як інформує «Перший Новинний» із посиланням на аналітику Інституту вивчення війни (ISW), Кремль, схоже, як і раніше, дотримується позиції, що головною перевагою «другої армії світу» над ЗСУ є її значна чисельність.
Однак активне застосування українських безпілотників та кампанії ударів середньої дальності фактично нейтралізували цей чинник, завдаючи путінським військам непропорційно великих втрат. Постійні невдачі росіян на полі бою та високий рівень загиблих створюють в РФ атмосферу, де «війна в Україні йде» не за планом, що значно ускладнює набір нових «визволителів».
Ризики для Кремля через примусову мобілізацію
Аналітики зазначають, що будь-яка спроба примусового призову в 2026 році викличе значно більше невдоволення в російському суспільстві, ніж це було минулого року. Тоді окупаційні війська демонстрували «тактично значущі успіхи» на окремих ділянках фронту, що частково пом’якшувало соціальну напругу. Наразі відсутність суттєвих здобутків робить непопулярні рішення влади ще ризикованішими для внутрішньої стабільності режиму.
Логістична криза та технологічний тиск
Основним бар’єром для ефективності армії Путіна стала логістична вразливість. Вплив потенційного поповнення на хід бойових дій залишається незрозумілим, оскільки дрони Сил оборони активно перешкоджають просуванню російських військ до бойових позицій. Генералітету держави-терориста необхідно не лише компенсувати втрати, а й сформувати «Російські сили безпілотних систем», водночас намагаючись захистити тилові райони РФ від постійних атак ЗСУ. Ситуацію загострює стабільна тенденція до зниження темпів підписання контрактів з Міноборони РФ.
Неефективність живої сили країни-агресора перед застосуванням безпілотників
Згідно з висновками експертів, українські удари суттєво обмежують можливості ворога щодо перекидання особового складу та підтримання боєздатності на передовій. Загарбники стикаються з тим, що число резервістів, які могли реально дістатися лінії зіткнення і змінити ситуацію, критично зменшується.
Зокрема, захисники створили зону інтенсивної активності БПЛА, що простягається від середньої дистанції до безпосередньо лінії фронту. Навіть масштабна додаткова мобілізація у РФ навряд чи покращить загальну боєздатність путінських військ, якщо вони не зможуть протистояти операціям Сил оборони, адже українські війська створили «глибоку зону безпілотного контролю». У таких умовах чисельна перевага армії Путіна втрачає своє стратегічне значення, оскільки резерви зазнають втрат ще до виходу на ключові ділянки бойових дій.
Раніше ми писали про те, чи справді Україна готується воювати ще 2–3 роки.