Як інформує «Перший Новинний» із посиланням на матеріал «Судово-юридичної газети», у 2026 році почалася трансформація Сил оборони й одночасно процесу надання статусу учасника бойових дій (УБД): йдеться про перехід від бюрократичної паперової системи до автоматизованого обліку через Єдиний державний реєстр ветеранів війни (ЄДРВВ). Але практика вказує на існування перешкод: відсутність фіксації в бойових журналах, втрата документації під час ротацій особового складу та ігнорування командирами ЗСУ кваліфікування завдань як бойових.
Механізми надання статусу/посвідчення УБД та супутні складнощі
Функціонування системи статусу УБД базується на двох паралельних методах, де кожна ланка може стати місцем виникнення затримок. Автоматичний режим є пріоритетним, мета якого полягає у скороченні участі військовослужбовця у зборі паперів.
Ініціація процесу здійснюється рапортом командира підрозділу на уповноважену особу військової частини. Останній зобов’язаний внести відомості до ЄДРВВ протягом 5 діб від моменту початку виконання бойового завдання. За умови оперативного виконання цієї вимоги статус оформлюється у короткий термін. Механізм поширюється на чинних військових, осіб у полоні та зниклих безвісти.
Проте системні недоліки нерідко блокують цей процес. Недотримання уповноваженими особами 5-денного терміну унеможливлює створення картки в Реєстрі. Військові часто не володіють даними про статус своєї заявки через відсутність зворотного зв’язку від частини.
За відсутності успіху в автоматичному режимі застосовується альтернативний варіант — пряме звернення до комісій при профільних міністерствах (Міноборони, МВС, СБУ) чи через сервіс «Дія». Розгляд поданих документів має здійснюватися протягом 30 діб. Для осіб, звільнених із лав ЗСУ, основними координаторами виступають ТЦК та СП, які забезпечують взаємодію з колишньою частиною та витребування Довідки про безпосередню участь у бойових діях. Верховний Суд (справа № 420/34391/23) підтвердив неприпустимість пасивності Міноборони щодо пересилки заяв за належністю.
Процедура «витребування» довідки та правові важелі впливу
Оформлення Додатка 6 відбувається лише за наявності бойових наказів та підтверджених розпоряджень. Судова практика (справа № 200/7237/24) свідчить, що обов’язок командира видати документ виникає лише за фактом підтвердженого виконання завдань у районах бойових дій. Сам факт несення служби чи отримання грошових надплат не є достатньою підставою для визнання статусу УБД.
У випадках неправомірної відмови командування, захист інтересів здійснюється через оскарження бездіяльності в адміністративному або судовому порядку, де ключовим фактором є наявність належних доказових матеріалів.
Перелік установ для звернення за відсутності відповіді від військової частини
За наявності ігнорування запитів або відсутності оформлених документів, доцільно направляти звернення до наступних інстанцій:
- Департамент кадрової політики Міноборони або відповідні органи управління (Командування Сухопутних військ, Сил територіальної оборони, Сил спеціальних операцій);
- Галузевий державний архів Міноборони (при розформуванні військової частини);
- Командування Сил територіальної оборони ЗСУ;
- Військова служба правопорядку у Збройних Силах України (ВСП) для перевірки фактів бездіяльності посадових осіб.
У разі тривалої ігнорації звернень, бездіяльність оскаржується через адміністративний суд з вимогою покладення обов’язків на командування щодо видачі відповідних документів.
Доказова база для підтвердження участі у бойових діях
При нестачі офіційних витягів, для доведення факту бойової діяльності рекомендується накопичувати та представляти такі матеріали:
- Відмітки у військовому квитку про направлення до конкретного підрозділу, призначення на відповідну посаду, присвоєння чергового звання, закріплення індивідуальної зброї чи інші важливі службові відомості;
- Копії або фотографічні знімки рапортів, бойових наказів, донесень, журналів ведення бойових дій, які були отримані до втрати безпосереднього доступу до військової документації;
- Медичні документи, зокрема довідку про обставини отримання травми чи поранення (форма № 5), виписки з госпітальних установ, постанови військово-лікарської комісії (ВЛК). Особливу вагу мають акти, що фіксують ушкодження здоров’я безпосередньо під час захисту держави із чітким описом локації та обставин події;
- Матеріали проведених службових розслідувань, пов’язаних із фактами отримання поранень, контузій або інших інцидентів під час безпосереднього виконання наказів командування;
- Оригінали або копії посвідчень про відрядження, які документально підтверджують перебування у географічних районах ведення активних дій;
- Фотознімки та відеозаписи, зроблені у процесі виконання обов’язків. За наявності у цифрових файлах інтегрованих метаданих (координат геолокації), вони виступають додатковим технологічним доказом знаходження у відповідному районі спільно з особовим складом підрозділу.
Відновлення втраченого посвідчення УБД
Статус зберігається незалежно від наявності фізичного посвідчення, процедура виготовлення дубліката є спрощеною. Для чинних військових ініціатором виступає командир частини, для звільнених — ТЦК та СП.
Список документів, необхідних для отримання дубліката
Пакет документації для відновлення включає:
- Заяву або рапорт;
- Копію паспорта;
- Копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП);
- Фотокартки (3×4 см, 2 штуки);
- Наявні підтверджувальні документи, зокрема копію втраченого посвідчення.
Сучасна нормативна база не вимагає публікації оголошень чи поліцейських довідок про втрату посвідчення УБД. Тим не менш, документування факту втрати є доцільним для мінімізації ризиків незаконного використання документа третіми особами. Повнота доказової бази залишається вирішальним чинником у забезпеченні успішного результату при розгляді запитів комісіями чи судовими органами.
Раніше ми писали про те, що які освітні пільги доступні дітям УБД.