Як інформує «Перший Новинний» із посиланням на пояснення «Судово-юридичної газети», у провадженнях щодо військових, які перестали виходити на зв’язок, оскільки захищали Україну від вторгнення РФ, у 2026 році ключове значення мають умови контакту, що регламентують терміни для судового оголошення особи померлою.
Вищезазначена практика найчастіше стосується представників Сил оборони. В аналогічних судових справах проводиться ретельне вивчення наявних матеріалів, щоб прийняти рішення щодо правового становища захисника.
Особливості визначення правового статусу зниклого захисника
У ситуаціях, коли оборонець тривалий час не виходить на зв’язок та відсутні дані про його поточне місцеперебування, законодавство дозволяє через судові органи визначити статус особи — як безвісно відсутньої або такої, що підлягає оголошенню померлою. Суд здійснює детальне дослідження зібраних доказів для ухвалення фінального рішення.
1. Правові механізми підтвердження загибелі
Українська нормативно-правова база визначає кілька процедур для офіційного підтвердження кончини або надання статусу померлої особи. Першим інструментом є «встановлення факту смерті» через судові органи.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд уповноважений підтвердити смерть, якщо реєстрація через органи державної реєстрації актів цивільного стану неможлива через брак документів. Офіційні органи видають свідоцтво лише за наявності належного обґрунтування — як-от медичного висновку або судового вердикту. Отже, доказова база має критичне значення: сюди належать фото- та відеоматеріали, свідчення очевидців, супровідні документи. Ця процедура доречна, коли захисник фактично загинув, але це неможливо оформити стандартним шляхом.
2. Оголошення військового померлим: критерії та строки
Інструмент оголошення фізичної особи померлою використовується, коли локація людини залишається невідомою протягом тривалого періоду. Цей механізм пускається в дію за відсутності прямих доказів смерті (відсутність тіла), проте за наявності обставин, що дають підстави припускати загибель — зникнення під час бойових дій або інших загрозливих подій.
Згідно зі статтею 46 Цивільного кодексу України, особу визнають померлою, якщо протягом трьох років відсутні дані про її перебування за місцем проживання.
Водночас встановлено скорочені строки:
- 6 місяців — якщо особа зникла за обставин, що «загрожували їй смертю» або дають підстави припускати загибель;
- 2 роки від моменту припинення бойових дій — якщо особа зникла через участь у збройному конфлікті.
3. Фіксація розшуку перед судовим зверненням
Важливим підготовчим етапом є офіційна реєстрація факту розшуку. Заявник повинен подати заяву до Національної поліції України. Додаткова перевірка інформації здійснюється через військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, державні реєстри, а також Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Службу безпеки України та Товариство Червоного Хреста України. Отримані довідки та результати розшуку формують доказову базу для суду, підтверджуючи, що всі передбачені законом способи пошуку були вичерпані.
4. Особливості справ щодо військовослужбовців
У судових процесах стосовно захисників судді аналізують сукупність доказів та обставини зникнення. Для родичів важливо завчасно формувати пакет документів. Чим повніше зафіксовано «час, місце, характер бойової ситуації» та дії військового командування, тим вагомішою виглядає позиція заявника.
У заяві до суду обов’язково вказуються:
- персональні дані заявника та зниклої особи;
- дата та конкретні обставини зникнення;
- перелік заходів, проведених задля розшуку;
- докази того, що зникнення безвісти пов’язане з бойовими діями.
5. Необхідний пакет документів
До судової заяви додаються матеріали, що підтверджують викладені факти:
- копія документа, що посвідчує особу заявника;
- офіційна довідка військової частини про факт зникнення особи;
- витяг із наказу про проходження служби або участь у бойових завданнях;
- копії звернень та відповідей від правоохоронних органів, СБУ, Червоного Хреста;
- папери, що засвідчують родинні зв’язки;
- квитанція про сплату судового збору.
Згідно зі статтями 305 та 317 Цивільного процесуального кодексу України, справи такого характеру підлягають розгляду судами першої інстанції. Територіальна підсудність визначається за вибором заявника — за місцем проживання, знаходженням майна або, у справах про військових, за місцем проживання самого заявника.
Раніше ми писали про виплати для догляду за немовлям у 2026 році.